Сергій Мокренюк родом з Феодосії, за професією – юрист. Понад 10 років документував воєнні злочини Росії у Криму. 24 лютого 2022 року вступив до лав ЗСУ. Вже у складі ЗСУ одразу після звільнення Херсона збирав докази воєнних злочинів росіян в місті – викрадення дітей, розстріли, знищення цивільної інфраструктури… Для Сергія херсонська земля – своя, і не тільки тому, що це Україна. Він знає і розуміє її справжню історію, адже до повномасштабного вторгнення долучився до археологічних розкопок поблизу селища Тягинка на Херсонщині – «стояв на лопаті», як кажуть в археологів, тобто був копачем-волонтером.
Фото: Сергій Мокренюк на розкопках в Тягині. Фото надане Сергієм Мокренюком
– Я неймовірно важко фізично працював. І мені це дуже сподобалося! Я просто супер класно відпочив душею і тілом! І дуже ціную, що потоваришував з класними людьми! На той час я вже вивчав руйнування російськими окупантами археологічних об’єктів у Криму. Тому цікаво було зрозуміти, як відбувається процес археологічних досліджень. І як історики розслідують минуле, я ж слідчий.
Археологічні розкопки схожі на детектив, де дослідники за фрагментами й уламками відтворюють картину минулого. Сергія найбільше вразило те, що він взагалі нічого не знав про середньовічну історію Херсонщини.
– Такиииий неймовірний пласт! – каже захоплено.
Цей пласт почала відкривати у 2016 році Південна середньовічна експедиція Інституту археології НАН України на чолі з начальницею експедиції, доктором історичних наук, професоркою Світланою Біляєвою. Перші розкопки тут відбулися у 1914 році, їх проводив засновник херсонського краєзнавчого музею Віктор Гошкевич. Після того довгий час пам’ятка серйозно не досліджувалася, хоча фортеця і городище Тягинь мають статус пам’ятки археології національного значення. Наталя Бімбірайте, голова громадської організації «Культурний центр Україна-Литва» і директорка ІРЦ «Правовий простір», вважає, що це не випадковість:
Ще Гошкевич вважав укріплення в Тягині литовським замком та митницею, а це ж говорить про європейську приналежність цих земель. Звісно, для історії «радянської України» це було неприпустимо, за їхньою версією історії цивілізацію в ці землі принесли Катерина ІІ та Потьомкін, що є цілковитою брехнею, і саме археологія як наука остаточно спростувала цей російський історичний фейк.
Наталя Бімбірайте стала справжньою «музою експедиції», адже з 2017 року жодна з них не обходилася без її участі й підтримки. Пані Наталя знаходила гроші, організовувала побут у наметовому містечку, залучала волонтерів – тих самих «копачів», без яких дослідження і знахідки просто не відбулися б. Саме завдяки зусиллям громадських активістів Тягинь стала відомою і в Україні, і в Литві. Тож сюди їхали волонтери з усієї країни – витрачали власні гроші, час своїх відпусток, щоб долучитися до відкриття справжньої середньовічної історії українського півдня. Так приїхав в експедицію і Сергій Мокренюк із двома дітьми.
— Ми познайомились із Сергієм на одній із наукових конференцій, обмінялися контактами, і коли я розпочала набір волонтерів на розкопки, Сергій відгукнувся, ще й привіз дітей. Ця експедиція стала знаковою для багатьох із нас, зокрема і для Сергія, який потім звільняв Херсонщину, – говорить Наталя Бімбірайте.
Я дуже хотів, щоб мої діти мали змогу доторкнутись до чогось стародавнього, – розказує Сергій. – Бо можна пояснювати скільки завгодно, але жити вони будуть так, як жили їх батьки. Тому, коли побачив набір волонтерів, вирішив поїхати з дітьми. Мілані було 13 років, Арлєну – 11. Їм дуже сподобалося. Їм було цікаво все: бути залученими до важкої праці, жити в наметі на природі серед дорослих, приготування їжі й гойдалки-«тарзанки» в наметовому містечку, купання в Дніпрі, спільна вечеря під дзижчання комарів…
Атмосфера наметового табору. Сергій Мокренюк в центрі у ролі писаря. Фото надане ГО «ІРЦ «Правовий простір»
Експедиція запам’яталася Сергію не лише відкриттями й атмосферою, але й знайомством з неймовірними людьми, які глибоко знають історію України. Він працював у розкопі з доктором історичних наук, експертом з середньовічної зброї Олегом Мальченком, який також приїхав «постояти на лопаті» як волонтер разом із дружиною.
– Ми були копачами. Олег і я копали в одному розкопі (квадраті), тому він і був вимушений (сміється) мені розповідати про той історичний період, про те, як робили тоді укріплення, про значення цієї фортеці… – згадує Сергій, – Я його засипав питаннями, а він радий був ділитися знаннями.
На фото: журналістка Ірина Староселець, Сергій Мокренюк, Олег Мальченко. Фото надане ГО «ІРЦ «Правовий простір»
Фортеця Тягинь має величезне значення для розуміння історії. За весь час археологічних розкопок тут не знайшли нічого російського в культурному шарі середньовіччя. З російського знайшли лише артефакти 18 століття військового призначення, коли вони пішли війною на Крим і окупували території сучасного українського півдня. А в глибших культурних шарах – керамічний водогін 14-15 століття, багатий керамічний посуд, кримськотатарська культура, литовські накладки на шкіряні торби «калита» (середньовічні гаманці) й арбалетні болти, монети різних народів, знаряддя праці та риболовлі – все те, що говорить про високий рівень цивілізації, про активну торгівлю і дипломатію, тобто про прекрасне життя без росіян. І коли ця історія відкривається на твоїх очах, коли ти ще й можеш цьому допомогти – це надає сил і наснаги, щоб захищати цю землю.
— Ми воюємо, щоб оце коріння собі повернути, щоб тяглість історії поколінь і сотень тисяч мільйонів людей, які жили на цій території, повернулася до нас, бо ми стали такими завдяки їм. Повернулася до нас, бо росіяни воюють тут і за історію в тому числі. Їхня задача – знищити або заховати цю частину нашої історії. Те, що можна вкрасти, вони крадуть і вивозять, а те, що ні – руйнують. Війна не залишає по собі фізичних пам’яток, бо всі історичні пам’ятки знищуються, – говорить Сергій Мокренюк.
Фото: в Херсоні на центральному майдані, одразу після звільнення, листопад 2022. Усі троє кримчани. Фото надане ГО «ІРЦ «Правовий простір»Сергій Мокренюк. Фото надане ГО «ІРЦ «Правовий простір»
Коли у червні 2023 року росіяни підірвали Каховську ГЕС і сталася катастрофічна повінь, серед затоплених сіл опинилася й Тягинка з її розкопками, городищем, фортецею. Після того, як вода зійшла, територія все одно залишається небезпечною через постійні обстріли, а потім потрібні обстеження і розмінування. Голова сільської військової адміністрації Микола Яценко зазначає, що бувало і понад 100 прильотів на день. Тож про розкопки поки не йдеться, це справа майбутнього – як і створення в Тягині історико-культурного парку, про який до вторгнення росіян мріяли громадські активісти і тягинці.
Проте історію Тягині й здобутки експедицій, до яких був причетний і Сергій Мокренюк, росіянам не вдалося ані знищити, ані вкрасти. У лютому 2022 року, буквально напередодні повномасштабного вторгнення, «Культурний центр Україна-Литва» разом з Інститутом археології НАНУ організував у Києві в Музеї археології виставку про Тягинь, і так колекція артефактів опинилася у безпеці. У майбутньому частина колекції, яка належить Херсонському обласному краєзнавчому музею, повернеться в Херсон і, сподіваємося, стане цінною частиною його експозиції, адже за всі роки до вторгнення її жодного разу не показали глядачам.
— Через війну зараз ми не можемо продовжувати розкопки, але наша команда не зупиняється. Нині ми працюємо над створенням віртуального музею, який дасть змогу усьому світові познайомитись із Тягинню. Також дуже скоро ми побачимо, як вигляд могла мати фортеця Тягинь – створюємо її 3D-модель на основі відкриттів усіх років археологічних експедицій і авторських креслень, які щойно завершив експерт-науковець, – ділиться планами Наталя Бімбірайте.
Пані Наталя запрошує спостерігати за розвитком проєкту та знайомитися з історією Тягині в соціальних мережах проєкту: у Facebook та Instagram . Можливо, саме ви станете наступним волонтером Південної середньовічної експедиції ІА НАНУ, яка неодмінно повернеться в Тягинь.
Фото: Сергій Мокренюк на розкопках в Тягині. Автор фото: Ібрагім Сулейманов. Фото надане ГО «ІРЦ «Правовий простір»
Проєкт «Фортеця Тягинь – форпост європейської історії українського Півдня» впроваджується ІРЦ «Правовий простір» в рамках проєкту «Програма сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні.
Зміст проєкту є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.
Передача 9 161 порції гарячих обідів та 157 гігієнічних наборів, облаштування 2-х кімнат соціалізації, STEM-класу та коворкінкового простору, організація 5-ти екскурсій мальовничими маршрутами Західної України. Можливо для когось це просто цифри. Та для внутрішньо переміщених осіб у 6-ти населених пунктах України вони стали суттєвою допомогою і підтримкою при облаштуванні на новому місці проживання.
Надання різнопланової допомоги людям, які постраждали від військової агресії росії проти України – таку мету поставила перед собою команда громадської організації «Інформаційний ресурсний центр «Правовий простір». Покинувши рідний Херсон, вони не перестали займатися активною громадською діяльністю та змогли налагодити співпрацю з міжнародною організацією ACTED, яка дала суттєві результати.
У період з вересня 2023 року по лютий 2024 року ГО «ІРЦ Правовий простір» у партнерстві з міжнародною організацією ACTED за фінансової підтримки Гуманітарного фонду для України реалізували проєкт, спрямований на підтримку внутрішньо переміщених осіб уразливих верств населення нашої країни.
«Проєкт охопив шість населених пунктів України, а саме місто Калуш, села Мостище і Боднарів Івано-Франківської області, місто Тернопіль і смт Великі Бірки Тернопільської області та місто Хмельницький. Ми ставили за мету – покращити якість життя людей, які вимушено покинули власні домівки. З упевненістю можу сказати, що ми її досягли», – так в загальних рисах підсумовує результати директорка ГО «ІРЦ Правовий простір» Наталя Бімбірайте.
З метою покращення житлових умов у прихистках до п’яти шелтерів були передані на безповоротній основі меблі, кухонний інвентар та побутова техніка. Також вдалося організувати доставку гарячих обідів у п’ять прихистків – у Тернополі, Калуші та селах Мостище, Боднарів – загалом їх було надано 9 161.
Смачні гарячі обіди стали суттєвою допомогою для мешканців прихистків
А 90 ВПО-мешканців трьох шелтерів Калуської громади отримали 157 гігієнічних наборів.
Гігієнічні набори та гарячі обіди значно полегшили щоденний побут для мешканців прихистків
Ця підтримка стала суттєвою – такий висновок можна зробити спілкуючись з мешканцями цих прихистків.
«Хочу подякувати міжнародній організації ACTED. Підтримка дуже велика, наприклад, гігієнічні набори. Це дуже полегшило нам життя. Ми менше витрачаємо коштів на засоби гігієни, а тому можемо щось додаткове купити для дітей», – розказує пані Люба, яка вимушено покинула свій дім у Харківській області та вже близько двох років живе з дітьми у шелтері в Калуші.
В межах проєкту був зроблений акцент і на соціалізації та організації дозвілля. Так було облаштовано коворкінговий простір у прихистку в місті Тернополі, для чого закупили й передали ноутбуки, меблі, настільні лампи та крісла. А у двох прихистках Калуської громади створили кімнати соціалізації, які завдяки проєкту облаштували ноутбуками, аудіо колонками, БФП, проекційними екранами та проекторами. Також для прихистків у Боднарові та Калуші передали спортивний інвентар, що стало приємною несподіванкою для дорослих і особливо для дітей.
Спортивний інвентар допомагає активно проводити дозвілля як дітям, так і дорослим, які проживають у прихистках.
«Наші діти просто в захваті. Та й ми, дорослі, теж задоволені. Я не можу своїх дітей додому загнати. Вони грають в настільний теніс, стрибають в залі. Спортзал для них – це дозвілля, центр життя. Це чудово! Дуже дякуємо за таку допомогу», – розповідає пані Світлана, мешканка прихистку у місті Калуш. За її словами дорослі теж багато часу проводять у спортзалі.
Найбільше вражень, напевно, отримали учасники екскурсій. Всього було проведено 5 екскурсій. Три з яких Карпатами, учасники відвідали водоспад Пробій, парк-музей мініатюр у місті Яремче та полонину Перці у селі Яблуниця Івано-Франківської області та дві екскурсії до Кам’янця-Подільського Хмельницької області. Загалом учасниками екскурсій стали 192 вимушених переселенця.
«Знаєте була дуже прекрасна поїздка в Яремче. Дякуємо ACTEDу й ІРЦ «Правовий простір» за те, що організували нам таку подорож. Це відволікає від сумних думок. Можна змінити обстановку, подивитися на красу, дізнатися щось нового, поспілкуватися з іншими учасниками. Все було прекрасно. Погода сприяла. Залишилися задоволеними і діти, і дорослі», – не приховує своїх вражень пані Світлана, яка виїхала з рідного окупованого міста Світлодарськ Донецької області на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Середньовічна Кам’янецька фортеця нагадала про своє українське коріння і надовго запам’яталася відвідувачам
Родзинкою проєкту стало втілення в життя багаторічної мрії жителів Великобірківскької громади Тернопільщини створити для дітей сучасний STEM-клас з робототехніки. І ця мрія була втілена! Саме 24 листопада 2023 року відбулося відкриття нового STEM-класу з робототехніки на базі Центру позашкільної освіти у селищі Великі Бірки, що викликало багато позитивних емоцій та зацікавлення у жителів громади. Тепер близько 200 дітей з соціально-вразливих категорій населення мають змогу займатися технічними моделюванням, здобувати знання й практичні навички у найперспективніших галузях, навчатися за інноваційними методиками.
У STEM-класі займаються гуртківці Центру позашкільної освіти, діти з сімей внутрішньо переміщених осіб, які живуть у Великобірківській громада та учні місцевого ліцею, Малоходачківської гімназії і Смиковецької початкової школи.
За словами Наталі Бімбірайте, не зважаючи на закінчення цього проєкту, у планах ГО «ІРЦ Правовий простір» ще є багато суспільно важливих ідей. Адже вони впевнені, що бути соціально корисними для країни – це зараз важлива риса для всіх свідомих українців.
«Ми дякуємо нашим міжнародним партнерам з ACTED та Гуманітарного фонду для України за те, що простягли руку допомоги українцям у такий складний час. Наша співпраця була продуктивною і результативною. Таким чином ми разом змогли допомогти кільком сотням людей», – підкреслює директорка ГО «ІРЦ Правовий простір» Наталя Бімбірайте.
*Цей проєкт виконувався ГО «ІРЦ Правовий простір» у партнерстві з ACTED та фінансувався Гуманітарним фондом для України.
Після початку російського вторгнення, після перших жахів війни, руйнації, вбивств і насильства, після тимчасового переселення сотень тисяч людей з-під обстрілів, після хаотичних потоків біженців за кордон – після всіх цих катастроф і випробувань наш народ не впав у розпач та відчай, не піддався паніці, а дуже швидко згуртувався і став на захист рідної землі. Таке масове патріотичне піднесення, така незламна самоорганізація народу не часто траплялися в земній історії.
Публікації, що увійшли до цієї збірки, ми почали готувати з початку повномасштабної війни. Це своєрідна мозаїка героїзму наших сучасників – воїнів, медиків, волонтерів, працівників громадського сектору, мешканців окупованих територій. Завдяки їм ми відбили ворожі атаки і відвойовуємо загарбані землі. Завдяки їм Україна перемагає.
Вимушено покинути рідне місто, але продовжувати активно займатися громадською діяльністю – це можливо? Однозначно, так! Саме таким шляхом пішла команда громадської організації «ІРЦ Правовий простір». Виїхати з Херсона їх заставило вторгнення російських окупантів. Та знайшовши прихисток на теренах Західної України вони продовжили вести свою діяльність та змогли налагодити співпрацю з міжнародною організацією «Acted». Разом їм вже вдалося реалізувати цілу низку соціально важливих проєктів для підтримки уразливих верств населення нашої держави – внутрішньо переміщених осіб, людей з обмеженими фізичними можливостями, пенсіонерів та інших.
З огляду на ситуацію в Україні зараз, значну увагу приділяють потребам внутрішньо переміщених осіб. ГО «ІРЦ Правовий простір» у партнерстві з Acted та за фінансової підтримки Гуманітарного фонду для України розпочали реалізацію проєкту, спрямовану на надання різнопланової гуманітарної допомоги ВПО.
«Наш проєкт почався у вересні і триватиме впродовж 6 місяців. Ми працюємо відразу у 6 населених пунктах України, а саме у місті Калуші, селі Мостище і селі Боднарів Івано-Франківської області, місті Тернопіль і смт Великі Бірки Тернопільської області, та у Хмельницькому. Отримувачами допомоги стали внутрішньо переміщені особи з вразливих категорій, які, власне, і проживають у цих громадах. Допомога спрямована насамперед на покращення якості життя людей, які вимушено покинули власні домівки», – каже директорка ІРЦ «Правовий простір» Наталя Бімбірайте.
Так завдяки проєкту у жовтні 82 вимушені переселенці у трьох місцях компактного проживання (шелтерах) Калуської громади отримати гігієнічні набори.
А двом шелтерам на безповоротній основі передали спортивний інвентар. Також стараються допомогти вирішити питання харчування. До прикладу, до трьох прихистків Калуської територіальної громади Івано-Франківської області для осіб, які в них проживають, протягом двох місяців завдяки донорам будуть доставляти гарячі обіди.
В межах проєкту звертається увага на покращення психологічного та емоційного стану внутрішньо переміщених осіб. З цією метою у жовтні вдалося організувати відразу три поїздки в Карпати, учасниками яких стали більше 120 осіб. Вони відвідали водоспад Пробій, парк-музей мініатюр у місті Яремче та полонину Перці у селі Яблуниця. Таким чином внутрішньо переміщені особи мали змогу познайомитися ближче з культурою Прикарпаття та помилуватися чудовими краєвидами українських Карпат восени.
Поїздки однозначно стали успішними івентами, про що свідчать позитивні відгуки учасників. Так своїми враженнями ділиться пані Ганна: «Зараз такий час, що дуже радієш, коли тобі простягають руку допомоги. Тебе везуть, все організовують, розказують, показують. Ми поїхали на екскурсію разом з моїми батьками та дітьми. Емоцій дуже багато, їх словами просто не передати. Тому дуже вдячна всім, що допомагаєте, пояснюєте».
Жінка разом зі своїми рідними двічі була змушена тікати від російських військ: у 2014 році вони вимушено покинули власний дім у Донецькій області, а вже у 2022 році, переживши 59 днів в окупації, вони виїхали з міста Нова Каховка Херсонської області. Новою домівкою для Ганни та її рідних стало місто Калуш Івано-Франківської області. За її словами, допомогу від волонтерів та благодійників вони дуже цінують, оскільки розуміють, що вони не залишаються наодинці зі своїми проблемами.
А нещодавно завдяки команді ГО «ІРЦ Правовий простір» вдалося втілити в життя багаторічну мрію жителів Великобірківскької громади Тернопільщини. 24 листопада відбулося відкриття нового STEM-класу на базі Центру позашкільної освіти у селищі Великі Бірки. Подія однозначно викликала багато позитивних емоцій та зацікавлення у жителів громади.
За словами директорки ГО «ІРЦ Правовий простір» Наталі Бімбірайте, втілення цього проєкту стало для команди організації пріоритетним невипадково.
«Перебуваючи у Великих Бірках навесні 2023 року, ми дізналися про значні напрацювання місцевого освітнього середовища в технічному моделюванні, конструюванні на основі ІТ-технологій, інноваційних підходах до навчання та про їхню мрію знати і робити більше. Так виникла проєктна ідея обладнання STEM-класу, адже це той напрям, який буде визначальним для відновлення України, і його вже тепер важливо розвивати надаючи можливість розвиватися дітям з сімей вимушених переселенців та місцевим дітям. Це також допомагає інтегруватися переселенцям у приймаючій громаді. Відрадно, що цей проєкт став переконливим і для наших партнерів – французької міжнародної організації Acted та Гуманітарного фонду для України, які надали необхідне фінансування», – ділиться деталями пані Наталя.
Отже, представники ГО «ІРЦ Правовий простір» передали 8 наборів конструкторів для робототехніки, 9 ноутбуків та 9 комп’ютерних столів, телевізор, спеціальний стіл для робототехніки з нішами для зберігання та тренувальне поле на загальну суму 17 800 доларів (близько 650 тисяч гривень). У STEM-класі займатимуться гуртківці Центру позашкільної освіти, діти з сімей внутрішньо переміщених осіб, які живуть в цій громаді та учні Великобірківського ліцею, Малоходачківської гімназії та Смиковецької початкової школи.
У планах команди ГО «ІРЦ Правовий простір» ще реалізація багатьох хороших ініціатив. Ці люди впевнені, що залишатися активними, розвивати громадянське суспільство та бути соціально корисними можна незалежно від місця проживання. Головне бажання та натхнення робити добрі справи.
Цей проєкт виконується ГО «ІРЦ «Правовий простір» у партнерстві з Аcted та фінансується Гуманітарним фондом для України.
ВПО з Херсонщини підтримують інших переселенців, допомагають тим, хто лишився вдома, й активно збирають гроші для допомоги військовим.
Люди, які активно розвивали і популяризували область до повномасштабного вторгнення, не сидять без діла й зараз. Історії тих, хто був змушений виїхати з Херсонщини, – не лише про власне виживання і нові бізнеси, а й про підтримку земляків в окупації чи під обстрілами, і про допомогу ЗСУ, і про активності у громадах, які дали прихисток, і про вміння залучати донорів.
ЗНАТИ, ЧИМ ДОПОМАГАТИ
Людина, яка зробила багато для розвінчування російських міфів про історію півдня України, – Наталя Бімбірайте. Керівниця Херсонської міської громадської організації «Культурний центр Україна-Литва» та громадської організації «Інформаційний ресурсний центр «Правовий простір», нині пані Наталя перебуває на Тернопільщині. Бімбірайте підкреслює, що вимушено релокована херсонська громадська організація не змінила цінності: вони не забувають Херсонщину, але допомагають і працюють також там, де живуть. У вересні в шести населених пунктах Тернопільської, Івано-Франківської та Хмельницької областей розпочали проєкт з підтримки вразливих категорій, переселенців.
За її словами, у Великих Бірках є центр позашкільної освіти, де працюють дуже класні фахівці, які й самі «горять» тим, що роблять, і херсонців «запалили» на реалізацію такого проєкту.
«Ми також допомагаємо у межах цього проєкту вимушеним переселенцям, які живуть компактно, – це шелтер у Тернополі, три в Калуській громаді Івано-Франківської області, й ще один у Хмельницькому, в якому живуть викладачі з родинами і студенти нашого Херсонського національного технічного університету (ХНТУ)», – ділиться Бімбірайте.
У жовтні вдалося придбати й передати двом шелтерам у Калуші та в селищі Боднарів спортивний інвентар. Закупили та видали гігієнічні набори 82 переселенцям, які живуть у трьох шелтерах Калуської громади.
«Люди розчулені – це те, що їм потрібно. Діти займаються спортом, а гігієнічні набори – це щоденна потреба, і ми суттєво підтримали їхній бюджет. До речі, гігієнічні набори ще будемо роздавати у січні», – розповіла пані Наталя.
З 1 листопада в чотирьох шелтерах забезпечують гаряче харчування. У Тернополі нині годують 52 людини, у трьох шелтерах Калуської громади – 82. Спочатку розраховували надавати гарячу їжу впродовж 60 днів, але з’явилася можливість продовжувати таке харчування й у січні.
«Ще ми закупляємо IT-техніку і обладнуємо кімнати соціалізації на кшталт коворкінгу, щоб дорослі й діти могли займатися там, спілкуватися, працювати. Крім того, зараз будемо закуповувати, а в грудні передавати речі для облаштування побуту – наприклад, з ХНТУ просили холодильники, пралки, мікрохвильовки, бо не вистачає. І «дрібниці» – кому поличку для взуття, кому вішалку, кому сковорідки, каструлі й таке інше», – розповідає Бімбірайте.
Думали також організувати майстер-класи, надавати психологічні, юридичні консультації, проте таку допомогу ВПО отримують вже від інших організацій. Натомість вимушені переселенці з шелтерів попросили про інше – організувати для них екскурсії. Багато хто з них, мешканців східних і південних областей, уперше опинилися на заході України.
Так з’явилася ідея подорожей у Карпати, які б передбачали інтеграційний елемент – познайомити з Гуцульщиною, традиціями, історією краю. Провели тендер, обрали туроператора, і протягом жовтня вже відбулося три екскурсії в Карпати для 116 переселенців, що мешкають на території Калуської громади й у Тернополі. Маршрут прямував від місця, де вони проживають, у Яремче, до водоспаду Пробій, села Яблуниця, Полонини Перці. Побували й у парку-музеї карпатських мініатюр. Пані Наталя каже, що екскурсії «зайшли», дехто з вимушених переселенців був розчулений до сліз.
ВРЯТОВАНІ АРТЕФАКТИ ФОРТЕЦІ ТЯГИНЬ
«Допомагали і допомагаємо деокупованій Херсонщині – з різних джерел, і разом з друзями з Литви, і знаходимо інші міжнародні донорські організації. У липні в партнерстві з Acted купували і завозили людям в Антонівці, садовому товаристві «Платан» та селах Білозерської громади теплі ковдри, подушки, пледи, спортивні костюми, взуття. Не так давно, в кінці жовтня, доправили з Литви у Херсон 17-місний мікроавтобус Mercedes. Із литовськими партнерами, насамперед з громадської організацією AID for Southern Ukraine, ми після повномасштабного вторгнення передали уже 12 різних автівок. Це і позашляховики для військових, і мікроавтобуси, і “швидкі” для цивільних та волонтерів. Кожне таке авто їхало в Україну завантажене гуманітарними вантажами», – розповідає Бімбірайте.
Возили влітку з литовськими волонтерами допомогу і в Тягинську громаду. Нині вона перебуває під постійними ворожими обстрілами, а до широкомасштабного вторгнення там не один рік працювали археологи. Вивчали фортецю Тягинь – спільне минуле Литви та України. Пані Наталя була учасницею тих експедицій, допомагала вченим, адже кошти на дослідження з бюджету не виділялися і все відбувалося за підтримки волонтерів і благодійників.
Вона з сумом зазначає, що городище, де працювали археологи, було підтоплене внаслідок підриву росіянами Каховської ГЕС. Нині там обстріли, а ще треба буде довго займатися розмінуванням території. Проте плани далі працювати на фортеці Тягинь є.
«Литовці з Благодійного фонду «Корона князів Острозьких» допомагають Тягинці на постійній основі. Вийшли на громаду саме завдяки тому, що в Литві знають про цю фортецю», – каже Бімбірайте.
А ще вона радіє, що вдалося врятувати археологічні знахідки, які Херсонський краєзнавчий музей на рік передав у Київ на виставку. Інакше росіяни вкрали б з Херсону і це.
«Усе, що знаходили археологи на Тягині, щороку здавалося по описах у музей. Але коли ми в 2021 році знайшли булаву, то зрозуміли, що треба організувати виставку в Києві. Херсонський краєзнавчий музей за шість років не зробив нічого по Тягині, не провів жодної виставки, не відреставрував жодного артефакту. Ми розуміли, що всі знахідки покладуть десь у підвал. Тому спільно з Інститутом археології НАНУ домовилися про виставку в Києві, написали в музей листа – попросили на рік експонування найцінніших знахідок з фортеці, більше ста позицій. Вивезли їх із Херсона у січні 2022 року, 16 лютого відкрили виставку. Дякую, до речі, тим депутатам облради, які допомогли нам, бо тодішня директорка музею (Тетяна Братченко, яка підозрюється у колабораційній діяльності, – авт.) – сама розумієш як до цього ставилася», – каже Бімбірайте.
Херсонка Олена Пімєнова, яка мешкає нині як ВПО у Кривому Розі, відома не лише як журналістка, поетеса, а й як авторка принтів про рідне місто-герой. Виїхавши з окупованого міста в кінця травня 2022 року, вона знайшла спосіб допомагати тим, хто лишався тоді в окупації. Продовжує це робити й зараз.
«Ми з чоловіком Сергієм Букачем виїхали у Кривий Ріг і наразі тут і залишаємося. Ще коли були в окупації, я замислилася, з чим у мене асоціюється Херсон. І намалювала в блокноті ескіз принту «Місто-герой – місто героїв». На ньому річка, якір, бо в нас мореходка, пузанок наш (дрібна рибка родини оселедцевих, яку люблять херсонці, – ред.), байдарки. Коли виїжджали, я блокнот узяла з собою, і поки облаштовувалися в Кривому Розі, то подумала: а чим я можу бути корисна тим, хто в окупації залишився? Супервеликих грошей, щоб закуповувати і передавати ліки, в мене немає. Машини, щоб когось вивозити, – теж. І так народилася ідея – робити херсонський мерч, а кошти від продажу перераховувати благодійникам», – згадує Олена.
Усе розпочалося з малюнка на футболці. У Кривому Розі довго шукали, де надрукувати за адекватну ціну. Знайшли, зробили, Олена виставила своє творіння у Фейсбуці – й одразу френди почали робити замовлення. Потім з’явилося ще кілька ідей для принтів. В електронному вигляді малюнки за її ескізами зробив Сергій.
Далі Олена стала друкувати принти на горнятах, шоперах, шкарпетках, світшотах, худі, кепках. На основі власних фотографій створила пазли з відомими у Херсоні локаціями. Навіть замовила в Укрпошті марки зі світлинами і малюнками.
«Зробила і продала два аркуші. Але почали закидати мені філателісти, що я нічого не розумію у цій справі – я засмутилася. Але от нещодавно я була на Вінниччині. Там є музей української марки, де мене надихнули повернутися до цієї теми. Виявляється, це називається «меморійні марки», – ділиться мисткиня.
У кінці серпня минулого року вона вирішила зробити ще й джеми – шість смаків, які асоціюються з Херсонщиною: кавун, диня, абрикос, слива, груша і персик. Для цього навіть зробила невелике опитування у соцмережах.
«Потім я ще додавала смаки, згадала бабусині рецепти джемів, бо сама до цього ніколи не займалася закрутками. Наразі вже пропоную 18 смаків. Увесь прибуток іде на допомогу незламним херсонцям», – каже Олена.
Розповідає, що кизил для джемів привезла з весільної поїздки у Херсон (саме так, вони з Сергієм вирішили, що мають одружитися в улюбленому місті, яке перебуває під масованими обстрілами), а кавуни – з деокупованої Великоолександрівської громади.
«За 17 місяців проєкту ми перерахували 50 тисяч 300 гривень на допомогу херсонцям. Зараз збираємо черговий транш і до Нового року перекинемо кошти одній з ініціатив для потреб херсонців або на ЗСУ», – каже Олена.
ХТО ЇДЕ В ЧОРНОБАЇВКУ?
Один із засновників центру туризму ХерсON, волонтер Олексій Білецький разом із братом Павлом та частиною команди, виїхавши з окупації навесні 2022 року, осіли в Одесі. Тут вони з колегами одразу почали збирати кошти для ЗСУ і для херсонців.
«Ми – це херсонські підприємці, представники громадського сектору, які об’єднали зусилля у волонтерській роботі з друзями і партнерами з Одеси – туристичною компанією «Тудой-сюдой». На 90% зосередилися саме на допомозі ЗСУ. Гроші збирали як просто донатами по всьому світу – і тут дуже допомогли наші зв’язки у сфері туризму, – так і продажем продуктів, які вигадували, щоб заробити на закупівлю необхідного для військових», – каже Олексій.
Якщо згадувати життя до 24 лютого 2022 року, то хлопці завжди намагалися креативити. Саме брати Білецькі, наприклад, вигадали клеїти на кавуни наліпки з QR-кодом, за яким можна було ознайомитися з інформацією про цікаві локації Херсонщини.
«Доводиться постійно вигадувати щось новеньке, щоб привернути увагу до того, на що ми збираємо кошти. Бо якщо рік тому класна фотка пацанів чи дівчат в новій амуніції давала вау-ефект, то тепер красивими світлинами не здивуєш, треба привертати увагу іншими цікавинками. Хоча, звісно, люди, які донатять, розуміють – хоч що б ми «продавали», то просто нова форма організації допомоги», – каже Білецький.
Один із проєктів, який допоміг збирати кошти для ЗСУ, – продаж надрукованих на полотні фото краєвидів Херсонщини. Наприклад, відомого тепер на весь світ Антонівського мосту. Світлини були зроблені у рамках проєкту TripMustGoOn ще до широкомасштабного вторгнення Росії.
Олексій каже, що цей проєкт і досі працює – фото продають по 5 тис. грн. На більшості світлин – локації з поки що окупованого лівобережжя. А зазнимковані місця правого берега нині під обстрілами, там уже не все й збереглося.
«Ми також виставляли на продаж «ніштяки», які хлопці передавали з передової. Безпечні, звісно: гільзи, шеврони і всяке таке. Але зараз таких речей по світу дуже багато, і за них багато коштів вже не збереш. Тому ми вирішили зберегти унікальні артефакти з історією і створили «маленький музей великої війни». Він працює в Одесі – здебільшого для дітей, але й для дорослих також. Ми на прикладі цих речей розповідаємо про велику війну та користь волонтерства».
Запитую, лишиться музей в Одесі чи, може, переїде з часом у Херсон. Каже, що поки живуть «сьогодні й тут», а що буде за пів року – хтозна.
Ще один із проєктів – майбутні тури у Чорнобаївку. Пропонувати такі поїздки хлопці почали, коли село було ще в окупації. Нині воно під обстрілами, тож екскурсії обіцяють провести після перемоги.
«Ми той продукт так тоді розписали, ніби вже завтра їдемо, – у нашому стилі, як описували завжди до широкомасштабного вторгнення. Зібрали тоді десь близько 2 тис. доларів, щойно надходили гроші – одразу направляли на допомогу військовим. Замовляли такі тури люди з різних областей країни», – згадує Білецький.
Їхнім волонтерським “профілем” спочатку були форма, амуніція, тактична медицина. Але от недавно порахували, що передали військовим уже сорокову машину. Нині збирають здебільшого на човни, мотори, ремонт.
Новим викликом для волонтерів став підрив росіянами Каховської ГЕС. Громадські організації з перших годин включилися у допомогу з ліквідації наслідків підриву. Першочергово треба було відкачувати воду з підвалів будинків, очищати від мулу, завалів. Кілька ГО почали комунікувати між собою, щоб закривати потреби постраждалих земляків.
Білецький дякує всім друзям, які працюють у туризмі, та новим партнерам – допомога йшла з різних кінців світу й України.
«Завдяки міжнародним партнерам почали створювати мобільні бригади, які безкоштовно допомагали херсонцям: викачка води, вигрібання мулу, замивка поверхонь, розбори критичних завалів там, де треба було налагодити проїзд. Ми майже не займалися осушкою, це робили наші друзі – громадська організація «Місто сили». У нас усе пораховано, до речі. Загальна статистика по всіх бригадах така: обсяг викачки – понад 54,8 тис. куб.м. Вивезеного твердого сміття – понад 4 тисячі тонн. Замивка поверхонь – понад 3,2 тис. м.кв. Кількість будинків, квартир – 4283. Кількість охоплених людей – понад 21 тис.», – звітує Білецький.
З того часу, до речі, почали займатися і човнами. Підрахували, що десь 75 моторів та човнів передали військовим та для порятунку цивільних.
МЕТОДИЧКА ВОЛОНТЕРА: ЯК ПРАВИЛЬНО ВИТРАТИТИ МІЛЬЙОН
Білецький розповів, що кістяк їхньої команди складають десять людей, а загалом їх три десятки: технічні спеціалісти, фахівці, «допомагатори». Змогли передати військовим, крім автівок та човнів, близько 13 тис. комплектів британської форми, тисячу наплічників та ремінно-плечових систем (РПС), понад 3 тисячі аптечок.
«Навіть якщо ви займаєтеся волонтерством рік чи два, зазвичай маєте специфіку. Наприклад, хтось займається оптикою і не дуже розбирається в амуніції. Або займається медициною і не тямить у дронах. Тому ми з експертами й почали створювати такий ресурс. До речі, шукали аналог у світі, може, звісно, погано шукали – але не знайшли. Довелося робити «з нуля». Ми стежимо за переглядами на ютубі, бачимо, що люди користуються. В рамках цього проєкту були як статті – близько сотні, докладні, з фотографіями, так і маленькі відео про все «загалом». У цих відео, ми, наприклад, розповідали, що значить хороше взуття для військового, чи які човни для ЗСУ потрібні, як вибрати мотор. У статтях ідеться про конкретні моделі, ціни, щоб зорієнтувати потребуючих, а у відео – «ази». Одна із задач цього проєкту – щоб люди не витрачали багато грошей на непотрібні речі. Бо так часто буває, що солдату потрібна, умовно, лопата, а родичі, які дуже хочуть допомогти, витрачають «мільйон» і купують «бластер», або навпаки», – пояснює Білецький.
Ще один продукт, важливий для півдня країни, – шість анімованих лекцій, де, як каже Білецький, розповідають про відмінність українського від «москальського». Це, зокрема, лекції про мову, про історію (правдива історія Київської Русі, де росії й близько не було). Робили цей проєкт разом із одеським волонтером й істориком Олександром Бабічем. Там же були поради, як не боятися перейти на українську мову.
Запитую Олексія, чи не відчуває втоми серед тих, у кого вони просять донати на допомогу ЗСУ чи цивільним.
«Донатори не те що втомлюються. Просто настрій змінюється, він хвилями йде. Буває, немає донатів майже, аж раптом з’являються люди й кажуть: назбирали тут кілька тисяч євро, хочемо віддати. На жаль, більшість включається, коли відбувається щось погане. От як лупанули росіяни ГЕС, то всі піднялися. Потім пішло на спад. Знову великий обстріл – знову хвиля», – ділиться Білецький.
Ось так, від хвилі та до хвилі, й продовжують допомагати тим, хто на передовій і кому набагато важче та складніше.
«Ми вдячні нашому життєвому досвіду, що можемо це робити. У чомусь держава змінюється і починає справлятися сама, а в чомусь ми маємо підтримувати і підставляти плече, спину і свій досвід. Чи хотілося б, щоб держава більше і швидше розвивалась? – Так. Але ми і є держава. Тому маємо самі розвиватися, покращуватися та продовжувати цей шлях до Перемоги», – каже Білецький.
У сучасному світі з його постійним розвитком підростаюче покоління повинно бути здатним креативно, нестандартно, оригінально мислити, створювати інновації. Саме так виник напрям STEM-освіти, в якому у навчальних програмах посилюється природничо-науковий компонент у поєднанні з інноваційними технологіями. Їх використовують навіть у вивчені творчих, мистецьких дисциплін. Тому актуальність відкриття STEM-класів сьогодні ні в кого не викликає сумнівів.
Завдяки зусиллям громадської організації «ІРЦ Правовий простір» у партнерстві з міжнародною гуманітарною організацією «Acted» та Гуманітарним фондом для України, у селищі Великі Бірки, що на Тернопільщині, 24 листопада відбулося відкриття нового STEM-класу на базі Центру позашкільної освіти. Подія однозначно викликала багато позитивних емоцій та зацікавлення у жителів громади.
На відкриття STEM-класу у Великобірківській громаді чекали декілька років
За словами директорки ГО «ІРЦ Правовий простір» Наталі Бімбірайте, втілення цього проєкту стало для команди організації пріоритетним невипадково.
«Перебуваючи у Великих Бірках навесні 2023 року, ми дізналися про значні напрацювання місцевого освітнього середовища в технічному моделюванні, конструюванні на основі ІТ-технологій, інноваційних підходах до навчання та про їхню мрію знати і робити більше. Так виникла проєктна ідея обладнання STEM-класу, адже це той напрям, який буде визначальним для відновлення України, і його вже тепер важливо розвивати надаючи можливість розвиватися дітям з сімей вимушених переселенців та місцевим дітям. Це також допомагає інтегруватися переселенцям у приймаючій громаді. Відрадно, що цей проєкт став переконливим і для наших партнерів – французької міжнародної організації Acted та Гуманітарного фонду для України, які надали необхідне фінансування», – ділиться деталями пані Наталя.
Директорка ГО “ІРЦ Правовий простір” Наталя Бімбірайте (на фото – друга зліва) під час відкриття STEM-класу
Отже, представники ГО «ІРЦ Правовий простір» передали 8 наборів конструкторів для робототехніки, 9 ноутбуків та 9 комп’ютерних столів, телевізор, спеціальний стіл для робототехніки з нішами для зберігання та тренувальне поле на загальну суму 17 800 доларів (близько 650 тисяч гривень).
Загальний бюджет реалізованого проєкту склав 17 800 доларів
Як розповіла начальниця відділу освіти, культури молоді та спорту Великобірківської селищної ради Ольга Урманець, у STEM-класі займатимуться гуртківці Центру позашкільної освіти, діти з сімей внутрішньо переміщених осіб, які живуть в цій громаді та учні Великобірківського ліцею, Малоходачківської гімназії та Смиковецької початкової школи.
Очікують, що STEM-клас стане популярним серед дітей громади
«Це великий інвестиційний внесок у нашу громаду, – підсумовує Ольга Урманець. – Наша давня велика мрія втілюється в життя – ми матимемо змогу дати можливість всім нашим вихованцям з раннього шкільного віку знайомитися з ІТ-технологіями, вчитися програмувати, створювати робототехніку та управляти нею, застосовувати на практиці ці знання й у прийнятті рішень в майбутньому».
На відкритті діти відразу випробували нове обладнання
Команда ГО «ІРЦ Правовий простір» впевнена, що шляхом реалізації таких проєктів можна стимулювати дітей до навчання, розвитку та експериментів.
Вкладаючи у розвиток дітей, ми вкладаємо у наше майбутнє!
*Цей проєкт виконується ГО «ІРЦ «Правовий простір» у партнерстві з Аcted та фінансується Гуманітарним фондом для України.
Пані Ганна — з Нової Каховки. Жінка разом зі своїми рідними двічі була змушена тікати від російської агресії: у 2014 році вони вимушено покинули власний дім у Донецькій області, а вже у 2022 році, переживши 59 днів в окупації у Новій Каховці на Херсонщині. Зараз вона в Калуші Івано-Франківської області і дуже вдячна за ту підтримку, яку надають ВПО.
Громадська організація «ІРЦ Правовий простір» у партнерстві з Acted та за фінансової підтримки Гуманітарного фонду для України розпочали реалізацію проєкту, спрямовану на надання різнопланової гуманітарної допомоги ВПО.
«Наш проєкт почався у вересні і триватиме впродовж 6 місяців. Ми працюємо відразу у 6 населених пунктах України, а саме у місті Калуші, селі Мостище і селі Боднарів Івано-Франківської області, місті Тернопіль і смт Великі Бірки Тернопільської області, та у Хмельницькому. Отримувачами допомоги стали внутрішньо переміщені особи з вразливих категорій, які, власне, і проживають у цих громадах. Допомога спрямована насамперед на покращення якості життя людей, які вимушено покинули власні домівки», – каже директорка ІРЦ «Правовий простір» Наталя Бімбірайте.
Так завдяки проєкту у жовтні 82 вимушені переселенці у трьох місцях компактного проживання (шелтерах) Калуської громади отримати гігієнічні набори.
В межах проєкту звертається увага на покращення психологічного та емоційного стану внутрішньо переміщених осіб. З цією метою у жовтні були організовані три екскурсії в Карпати, розраховані на 120 осіб, адже екскурсії — це не лише пізнання нового, а й психологічне та фізичне оновлення.
Екскурсанти на відпочинку. Автор: ІРЦ Правовий простір
Гості відвідали водоспад Пробій, парк-музей мініатюр у місті Яремче та полонину Перці у селі Яблуниця. Учасники мали змогу познайомитися ближче з культурою Прикарпаття та помилуватися чудовими краєвидами українських Карпат восени. Поїздки однозначно стали успішними івентами, про що свідчать позитивні відгуки учасників. Так своїми враженнями ділиться пані Ганна з Нової Каховки:
«Зараз такий час, що дуже радієш, коли тобі простягають руку допомоги. Тебе везуть, все організовують, розказують, показують. Ми поїхали на екскурсію разом з моїми батьками пенсіонерами та дітьми. Емоцій дуже багато, їх словами просто не передати. Тому дуже вдячна всім, що допомагаєте!»
Ганна Романенко (ліворуч) і Наталя Бімбірайте (праворуч) під час екскурсі 28 жовтня, полонина Перці. Автор: ІРЦ Правовий простір
Автор: ІРЦ Правовий простір
Жінка разом зі своїми рідними двічі була змушена тікати від російської агресії: у 2014 році вони вимушено покинули власний дім у Донецькій області, а вже у 2022 році, переживши 59 днів в окупації у Новій Каховці на Херсонщині. Радіють що вдалося виїхати. Новою домівкою для Ганни та її рідних стало місто Калуш Івано-Франківської області. За її словами, допомогу від волонтерів та благодійників вони дуже цінують, оскільки розуміють, що вони не залишаються наодинці зі своїми проблемами.
«З першого листопада ми почали надавати гарячі обіди для 51 бенефіціара у Тернополі та 82-х у трьох шелтерах Калуської громади. Доставка обідів триватиме більше 60 днів. Також у планах на листопад укомплектування двох соціальних кімнат ІТ-обладнанням та меблями. Закупівля й передача шелтерам побутової техніки та кухонного інвентарю», – поділився планами на майбутнє регіональний координатор ІРЦ «Правовий простір» в Івано-Франківській області Роман Пілецький.
Автор: ІРЦ Правовий простір
За порівняно невеликий проміжок часу в межах проєкту вдалося допомогти вже значній кількості людей. Тому команда ГО «ІРЦ Правовий простір», натхненна отриманими результатами, продовжуватиме працювати і навіть втілювати мрії.
«Про повноцінний STEM клас тут мріяли вже кілька років. То ж непересічною подією для Великобірківської громади стане обладнання STEM класу за рахунок проєкту у місцевому Центрі позашкільної освіти, де діти зможуть вивчати науки, які у світі нині найбільше розвивають, це – інженерія математика, механіка і зможуть навчитися на практиці застосовувати нання. Перша частина обладнання вже доставлена. У листопаді очікуємо меблі й решту обладнання, а наприкінці місяця має відбутися урочисте відкриття. Діти вже не можуть дочекатися. Та й дорослим кортить позайматися робототехнікою», – ділиться емоціями регіональний координатор ІРЦ «Правовий простір» у Тернопільській області Сергій Ольшевський.
Автор: ІРЦ Правовий простір
А тепер — трошки щирих відео про те, наскільки важлива ця техніка для тих, хто її отримав
Цей проєкт виконується ГО «ІРЦ Правовий простір» у партнерстві з Acted та фінансується Гуманітарним фондом для України.
З початку війни чимало українців, які опинилися в зоні бойових дій або в окупації, вимушено залишили власні домівки й подалися шукати прихистку за кордоном і в більш безпечних областях нашої країни. Хтось влаштувався на роботу, зміг винаймати житло й сяк-так забезпечував власні потреби. Однак є й вразливі категорії – люди з інвалідністю чи хронічними хворобами, пенсіонери, багатодітні й малозабезпечені родини, що потребують підтримки.
На допомогу вимушеним переселенцям, які залишаються у шелтерах – місцях компактного проживання, прийшли активісти громадської організації “ІРЦ “Правовий простір” та їхні міжнародні партнери.
Дізнатися потреби й дати людям те, чого їм бракує
«Інформаційний ресурсний центр «Правовий простір», на чолі з Наталею Бімбірайте, разом з міжнародною французькою гуманітарною організацією Acted взялися допомагати вимушеним переселенцям у західних областях нашої країни. Фінансову підтримку благодійникам надав Гуманітарний фонд для України.
Розрахований на 6 місяців проєкт стартував у вересні.
Благодійники почали допомагати переселенцям у трьох областях – Тернопільській, Івано-Франківській і Хмельницькій. Усього 6 локацій: у Тернополі та селищі Великі Бірки Тернопільської області, у Хмельницькому – там у гуртожитку живуть викладачі релокованого Херсонського національного технічного університету, їхні сім’ї та деякі студенти, у Калуші та селах Калуської громади – Мостище і Боднарів.
Щоб не дублювати допомогу від інших організацій, ще на етапі складання проєктної заявки, фахівці ІРЦ “Правовий простір” розпитали людей про їхні потреби й далі орієнтувалися саме на те, чого їм дійсно бракує.
Так, уже в жовтні закупили та видали гігієнічні набори 82 переселенцям, які живуть в трьох шелтерах Калуської громади. Запланована видача засобів гігієни раз на три місяці. Тож наступну партію гуманітарної допомоги люди зможуть отримати в січні.
Люди отримують гігієнічні набори
Дуже вдячна за надані гігієнічні набори пенсіонерка Ольга Шевченко з Донецької області, яка мешкає в одному з шелтерів разом із невісткою та онукою. За її словами, засоби гігієни використовуються щодня, тож не витрачаючи кошти на їх придбання, люди заощаджують й витрачають гроші на щось інше.
Це дуже полегшило нам життя. Ми менше витрачаємо коштів і можемо купити щось дітям, – дякує благодійникам і тридцятип’ятирічна Люба з Харківщини.
У жовтні вдалося придбати й передати двом шелтерам у Калуші та в селищі Боднарів спортивний інвентар: стіл для настільного тенісу з ракетками та кульками, комплекти для бадмінтону, м’ячі футбольні, волейбольні, баскетбольні, скакалки, обручі, каримати.
Мами радіють, дітвора має можливість долучатися до фізичної активності щодня, попри погоду.
Наші діти так зраділи, вони були просто в захваті, не можна додому їх загнати. Грають в теніс, стрибають, граються. Зараз на вулиці вже холодно, не набігаєшся. Спортзал для них це дозвілля. Це чудово, – ділиться враженнями Світлана Шевченко – переселенка зі Світлодарська, що на Донеччині.
Спортивний інвентар
З 1 листопада в чотирьох шелтерах почали надавати гаряче харчування. У гуртожитку Тернополя з 65 переселенців годують 51 людину. У трьох шелтерах Калуської громади – 82.
Ми уклали договори з місцевими постачальниками, вони готують і ми одразу привозимо. Гарячі обіди доставляють щодня, – звітує Наталя Бімбірайте.
За її словами, мешканці шелтерів відзначають, що їжа свіжа й смачна. Особливо в Калуській громаді людям подобається постачальник, що, окрім першої та другої страв і напою, завжди додає ще й смачну випічку – булочку чи ватрушку.
Спочатку розраховували надавати гарячу їжу впродовж 60 днів. Але в процесі реєстрації на отримання обідів, хтось відмовився, хтось переїхав до іншого місця, і кількість людей, яких треба годувати зменшилася. Тому з’явилась можливість на суму, яка закладена в бюджеті, продовжити час надання цієї допомоги ще в січні.
Наталя Бімбірайте зазначає, що в багатьох шелтерах побутові умови не розраховані на перебування сімей, особливо з дітьми. Бракує побутової техніки, холодильників, пральних машин, технічного обладнання, меблів, десь не вистачає кухонного інвентарю, посуду, каструль, сковорідок. Все це планують закуповувати й передавати до шелтерів. Так покращать якість життя людей, які живуть там вже тривалий час.
За словами пані Наталі, в одному з шелтерів раніше взагалі не було кухні, де можна було б приготувати їжу. Люди ходили їсти до сільського центру через дорогу. А декому важко щодня долати навіть кількасот метрів, особливо взимку.
У них і зараз ще багато чого не вистачає, наприклад, я бачила, чашки їм хтось привіз металеві. Добре, що вони є, але якщо пити гаряче, то посуд обпікає. І от навіть такі дрібниці можуть покращити життя, – говорить пані Наталія.
Гарячі обіди в Калуші й у Тернополі
У листопаді благодійники запланували придбати меблі, айтітехніку та настільні лампи, обладнати кімнати, де люди зможуть працювати на комп’ютерах, діти – займатися, дорослі працювати, або навчатися, пенсіонери – віддалено розв’язувати якісь свої питання.
Робототехніка у селі – майбутнє, яке стало можливим вже зараз
Значною подією для благодійників і для сільської Великобірківської громади стало обладнання STEM класу в Центрі позашкільної освіти. Там діти зможуть навчатися робототехніки.
STEM розшифровується як Science (Наука), Technology (Технології), Engineering (Інженерія) та Mathematics (Математика)
Благодійники вже придбали й передали вісім комплектів конструкторів-роботів LEGO Education, великий телевізор, дев’ять ноутбуків і комп’ютерних столів, спеціальний стіл з нішами для зберігання конструкторів і тренувальне поле для навчальних занять з робототехніки на загальну суму 657 тисяч грн.
Роботи вміють їздити, світитися, говорити. Це дуже надихає і мотивує дітей вивчати ці науки, опановувати робототехніку, і бути конкурентоспроможними в сучасному суспільстві. За цим майбутнє, – переконана Наталія Бімбірайте.
Постачальники вже передали все обладнання й меблі. І на 24 листопада заплановане урочисте відкриття STEM-класу.
Великобірківці мріяли про це відтоді, як відвідали заняття у віддаленій школі STEM-освіти на базі «Станції юних техніків» Тернополя у січні 2017 року. Тому громада теж активно долучається до облаштування класу. Приміщення причепурили, повісили на вікна новенькі жалюзі, зробили освітлення, встановили розетки, які будуть витримувати необхідне навантаження для комп’ютерів і роботів.
Там вже діти й дорослі в черзі стоять позайматися. Вони до тої мрії йшли довго, вивчали, де це, як це організувати, їздили на різні конкурси, – розповідає Наталія Бімбірайте.
Екскурсії як засіб інтеграції й перезавантаження
Одним з напрямів допомоги, закладеної в проєкті, є надання психосоціальної підтримки. Обираючи варіанти, активісти “Правового простору”, виявили: правові та психологічні консультації вже надають інші організації, тому шукали, чого саме не вистачає людям.
Ми розглядали варіанти проведення різних майстер-класів. Але коли їздили безпосередньо в кожен шелтер і спілкувалися з людьми, то в усіх місцях переважна більшість людей казали, що їм бракує екскурсій, – розповідає пані Наталія.
У парку-музеї карпатських мініатюр
У процесі спілкування, вийшли на ідею проведення екскурсій у Карпатах. Усі переселенці – зі східних і південних областей, багато з них вперше опинилися на заході України. Чимало людей і взагалі ніколи не виїжджали за межі території проживання.
Що дуже важливо, ми вкладали в ці екскурсії такий інтеграційний елемент, щоб познайомити людей з традиціями Гуцульщини, зокрема й історії. І це інтеграційний і об’єднавчий момент, – наголошує Наталія Бімбірайте.
Пошуком та побудовою екскурсійного маршруту займався Роман Пілецький – регіональний координатор ІРЦ “Правовий простір” в Івано-Франківській області.
Щоб обрати туроператора, провели тендер. Протягом жовтня вдалося провести три екскурсії в Карпати для 116 переселенців, що мешкають на території Калуської громади й у Тернополі.
Маршрут прямував від місця, де вони проживають, у Яремче, до водоспаду Пробій, села Яблуниця, Полонини Перці. Побували й у парку-музеї карпатських мініатюр.
Постачальник екскурсійних послуг надав гарні великі автобуси, що окремо відзначали екскурсанти.
Враженнями від поїздки ділиться Ганна Романенко, яка переїхала до Калуша з окупованої Нової Каховки. Ганна двічі переселенка. До 2014 року мешкала у Харцизі Донецької області неподалік від Іловайська.
Мої батьки – пенсіонери, вони з нами подорожують всюди з 2014 року. Ми їх забрали з Нової Каховки, і мама, коли їхала, плакала, бо такі краєвиди, така краса й такі емоції. Дякую вам, що нас підтримуєте, даєте можливість це побачити, – говорить Ганна.
Наталя Бімбірайте зазначає: люди хочуть ще екскурсій, адже це допомагає їм перемикнутися з думок, на яких вони сконцентровані, на щось позитивне, тепле і легке на сприйняття. Як казали ті, хто побував на екскурсії в горах, їм просто дихати стало легше.
Не приховує захвату від екскурсії й Світлана з Чорнобаївки, яка потрапила до Карпат уперше.
Шалені емоції! Мені дуже подобаються Карпати. Хочу ще. Знаєте, які от плани після війни, приїхати на тиждень. Я дуже вдячна, що мене сюди привезли.
За словами пані Наталі, яка теж брала участь в одній із поїздок, і дорослі, і діти казали, що їм дуже бракує живого спілкування й можливості побачити такі приголомшливі краєвиди. Наталя Бімбірайте підкреслює, що переселенці не в змозі оплатити подібні екскурсії, адже для сім’ї це дорого. Сама вона переконана в тому, що природа лікує, а Карпати для українців – це місце сили.
Цей проєкт виконується ГО «ІРЦ «Правовий простір» у партнерстві з Аcted та фінансується Гуманітарним фондом для України.
Ввечері, коли в Херсоні майже не зустрінеш людей, а обстріли росіян посилюються, волонтери в’їхали до міста на 17-місному бусі, заповненому допомогою. Власне і сам автобус є допомогою, але везти його порожнім, коли їдеш до рідного міста під цілодобовим обстрілом росіян, просто неможливо. Саме так і вирішили громадські діячі з ІРЦ «Правовий простір».
Автобус «Mercedes Benz» для Херсона придбала громадська організація AID for Southern Ukraine («Допомога Півдню України») на зібрані в Литві пожертви і подарувала херсонській громадській організації ІРЦ «Правовий простір». Автобус наповнили окопними свічками, наданими Ukmergė LIONS club. А за паливо для автобуса, який здолав 3 000 кілометрів громадські діячі дякують бізнесменам з міста Укмерге за те: завдяки їхній допомозі, автобус без проблем здолав таку відстань. Доставили автобус разом із цінним вантажем директорка ІРЦ «Правовий простір» Наталя Бімбірайте та водій Михайло Власенко.
Автор: ІРЦ Правовий простір
Не обійшлось із без допомоги для воїнів на південному напрямку. В гуманітарному вантажі були такі необхідні нині для ЗСУ гідрокостюми та рятувальні жилети, медикаменти й простирадла для шпиталю, надані за ініціативи Мільди Гоштаутайте та Романа Українця. Разом із гуманітарним Мерседесом волонтери доставили до Хесронщини гуманітарний вантаж ще й на волонтерському мікроавтобусі Фольксваген, який на початку року подарували литовські партенри для волонтерських цілей.
Фото ІРЦ «Правовий простір»
ІРЦ «Правовий простір» вже багато років працює в царинні захисту прав людей. Із повномасштабним вторгненням та окупацією ця робота не спинилась, незважаючи на небезпеку, зокрема для самої пані Наталі: її росіяни шукали ще до 24 лютого 2022 року. Це не спинило роботу.
Окрім цілого ряду проєктів, у партнерстві з Acted та за фінансової підтримки Гуманітарного фонду для України діячі організації розпочали реалізацію проєкту, спрямовану на надання різнопланової гуманітарної допомоги ВПО.
«Наш проєкт почався у вересні і триватиме впродовж 6 місяців. Ми працюємо відразу у 6 населених пунктах України, а саме у місті Калуші, селі Мостище і селі Боднарів Івано-Франківської області, місті Тернопіль і смт Великі Бірки Тернопільської області, та у Хмельницькому. Отримувачами допомоги стали внутрішньо переміщені особи з вразливих категорій, які, власне, і проживають у цих громадах. Допомога спрямована насамперед на покращення якості життя людей, які вимушено покинули власні домівки», – каже директорка ІРЦ «Правовий простір» Наталя Бімбірайте.
Так, завдяки проєкту у жовтні 82 вимушені переселенці у трьох місцях компактного проживання (шелтерах) Калуської громади отримати гігієнічні набори. А двом шелтерам на безповоротній основі передали спортивний інвентар.
Жителі двох шелтерів отримали спортінвентар: стіл для настільного тенісу, ракетки, кульки, комплекти для бадмінтону, м’ячі футбольні, волейбольні, баскетбольні, скакалки, обручі, каремати.
В межах проєкту звертається увага на покращення психологічного та емоційного стану внутрішньо переміщених осіб. З цією метою у жовтні були організовані три екскурсії в Карпати, розраховані на 120 осіб.
Дві групи учасників екскурсії з Тернополя й Калуша біля парку-музею мініатюр (м. Яремче Івано-Франківської області, 28 жовтня 2023 року)
Не забарився відгук і від Калуської громади
Більше про проєкти організації розкажемо в наших наступних публікаціях — разом із інтерв’ю та відгуками.
У Тернополі реалізують проєкт допомоги внутрішньо переміщенням особам. Його втіленням займається херсонська громадська організація інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” у партнерстві з міжнародною французькою гуманітарною організацією “Acted” за фінансової підтримки Гуманітарного фонду для України. В рамках проєкту переселенців годують гарячими обідами.
Людмила з Херсонщини приїхала до Тернополя рік тому з тимчасово окупованого лівобережжя, де і досі лишаються її рідні. Зараз проживає в одному з гуртожитків.
“Багато хто зараз лишився без роботи. Повноцінний гарячий обід він ніколи не буде зайвим. По-перше, це смачно, по-друге, відчувається, що ми тут не самі — нас не забули. Нам допомагають — це важливо”, — говорить жінка.
Тернопіль. Переселенці беруть безплатні обіди від благодійників з Херсонщини, листопад 2023 року. Фото надала Наталя Бімбірайте
Тетяна також виїхала з селища на тимчасово окупованому лівобережжі. У тернопільському гуртожитку мешкає разом із сином.
“Це важливо для нас, що організоване гаряче харчування. Маємо можливість не витрачати кошти на харчування. А спрямовувати їх на інші свої потреби”, — сказала переселенка.
Тернопіль. Переселенка заповнює анкету на отримання безплатного обіду, листопад 2023 року. Фото надала Наталя Бімбірайте
Гарячими обідами переселенців почали забезпечувати з початку листопада. Годують людей в одному з шелтерів Тернополя та трьох у Калуській громаді. Робитимуть це протягом двох місяців. У Тернопільському гуртожитку проживають 65 внутрішньо переміщених осіб, обідає — 51 людина, розповідає директорка громадської організації “Правовий простір” Наталя Бімбірайте.
“Ми розраховували годувати 65 людей 60 днів з 1 листопада по 30 грудня без вихідних. Але так вийшло, що зареєструвалася менша кількість людей. Деякі мігрують і ті вакантні порції, що лишилися, але в бюджеті вони затверджені, тому ми їх розрахували на більшу кількість днів. То фінансові ресурси, які залишаються від зайвих передбачених порцій ми врахували й люди будуть до січня отримувати обіди”, — розповіла директорка.
За її словами, перед тим як починати годувати, наші координатори приїздять на місце, заповнюють анкету на кожну людину і там відмічають вразливості: де багатодітні, люди з інвалідністю, пенсіонери, одинокі.
Також в рамках проєкту у тернопільському гуртожитку планують відкрити кімнату соціалізації. Зараз для її облаштування закуповують техніку: комп’ютери та роутери.
Фото: Сергій Мокренюк на розкопках в Тягині. Фото надане Сергієм Мокренюком
Екскурсанти на відпочинку. Автор: ІРЦ Правовий простір
Ганна Романенко (ліворуч) і Наталя Бімбірайте (праворуч) під час екскурсі 28 жовтня, полонина Перці. Автор: ІРЦ Правовий простір
Автор: ІРЦ Правовий простір
