З початку війни чимало українців, які опинилися в зоні бойових дій або в окупації, вимушено залишили власні домівки й подалися шукати прихистку за кордоном і в більш безпечних областях нашої країни. Хтось влаштувався на роботу, зміг винаймати житло й сяк-так забезпечував власні потреби. Однак є й вразливі категорії – люди з інвалідністю чи хронічними хворобами, пенсіонери, багатодітні й малозабезпечені родини, що потребують підтримки.
На допомогу вимушеним переселенцям, які залишаються у шелтерах – місцях компактного проживання, прийшли активісти громадської організації “ІРЦ “Правовий простір” та їхні міжнародні партнери.
Дізнатися потреби й дати людям те, чого їм бракує
«Інформаційний ресурсний центр «Правовий простір», на чолі з Наталею Бімбірайте, разом з міжнародною французькою гуманітарною організацією Acted взялися допомагати вимушеним переселенцям у західних областях нашої країни. Фінансову підтримку благодійникам надав Гуманітарний фонд для України.
Розрахований на 6 місяців проєкт стартував у вересні.
Благодійники почали допомагати переселенцям у трьох областях – Тернопільській, Івано-Франківській і Хмельницькій. Усього 6 локацій: у Тернополі та селищі Великі Бірки Тернопільської області, у Хмельницькому – там у гуртожитку живуть викладачі релокованого Херсонського національного технічного університету, їхні сім’ї та деякі студенти, у Калуші та селах Калуської громади – Мостище і Боднарів.
Щоб не дублювати допомогу від інших організацій, ще на етапі складання проєктної заявки, фахівці ІРЦ “Правовий простір” розпитали людей про їхні потреби й далі орієнтувалися саме на те, чого їм дійсно бракує.
Так, уже в жовтні закупили та видали гігієнічні набори 82 переселенцям, які живуть в трьох шелтерах Калуської громади. Запланована видача засобів гігієни раз на три місяці. Тож наступну партію гуманітарної допомоги люди зможуть отримати в січні.
Дуже вдячна за надані гігієнічні набори пенсіонерка Ольга Шевченко з Донецької області, яка мешкає в одному з шелтерів разом із невісткою та онукою. За її словами, засоби гігієни використовуються щодня, тож не витрачаючи кошти на їх придбання, люди заощаджують й витрачають гроші на щось інше.
Це дуже полегшило нам життя. Ми менше витрачаємо коштів і можемо купити щось дітям, – дякує благодійникам і тридцятип’ятирічна Люба з Харківщини.
У жовтні вдалося придбати й передати двом шелтерам у Калуші та в селищі Боднарів спортивний інвентар: стіл для настільного тенісу з ракетками та кульками, комплекти для бадмінтону, м’ячі футбольні, волейбольні, баскетбольні, скакалки, обручі, каримати.
Мами радіють, дітвора має можливість долучатися до фізичної активності щодня, попри погоду.
Наші діти так зраділи, вони були просто в захваті, не можна додому їх загнати. Грають в теніс, стрибають, граються. Зараз на вулиці вже холодно, не набігаєшся. Спортзал для них це дозвілля. Це чудово, – ділиться враженнями Світлана Шевченко – переселенка зі Світлодарська, що на Донеччині.
З 1 листопада в чотирьох шелтерах почали надавати гаряче харчування. У гуртожитку Тернополя з 65 переселенців годують 51 людину. У трьох шелтерах Калуської громади – 82.
Ми уклали договори з місцевими постачальниками, вони готують і ми одразу привозимо. Гарячі обіди доставляють щодня, – звітує Наталя Бімбірайте.
За її словами, мешканці шелтерів відзначають, що їжа свіжа й смачна. Особливо в Калуській громаді людям подобається постачальник, що, окрім першої та другої страв і напою, завжди додає ще й смачну випічку – булочку чи ватрушку.
Спочатку розраховували надавати гарячу їжу впродовж 60 днів. Але в процесі реєстрації на отримання обідів, хтось відмовився, хтось переїхав до іншого місця, і кількість людей, яких треба годувати зменшилася. Тому з’явилась можливість на суму, яка закладена в бюджеті, продовжити час надання цієї допомоги ще в січні.
Наталя Бімбірайте зазначає, що в багатьох шелтерах побутові умови не розраховані на перебування сімей, особливо з дітьми. Бракує побутової техніки, холодильників, пральних машин, технічного обладнання, меблів, десь не вистачає кухонного інвентарю, посуду, каструль, сковорідок. Все це планують закуповувати й передавати до шелтерів. Так покращать якість життя людей, які живуть там вже тривалий час.
За словами пані Наталі, в одному з шелтерів раніше взагалі не було кухні, де можна було б приготувати їжу. Люди ходили їсти до сільського центру через дорогу. А декому важко щодня долати навіть кількасот метрів, особливо взимку.
У них і зараз ще багато чого не вистачає, наприклад, я бачила, чашки їм хтось привіз металеві. Добре, що вони є, але якщо пити гаряче, то посуд обпікає. І от навіть такі дрібниці можуть покращити життя, – говорить пані Наталія.
У листопаді благодійники запланували придбати меблі, айтітехніку та настільні лампи, обладнати кімнати, де люди зможуть працювати на комп’ютерах, діти – займатися, дорослі працювати, або навчатися, пенсіонери – віддалено розв’язувати якісь свої питання.
Робототехніка у селі – майбутнє, яке стало можливим вже зараз
Значною подією для благодійників і для сільської Великобірківської громади стало обладнання STEM класу в Центрі позашкільної освіти. Там діти зможуть навчатися робототехніки.
STEM розшифровується як Science (Наука), Technology (Технології), Engineering (Інженерія) та Mathematics (Математика)
Благодійники вже придбали й передали вісім комплектів конструкторів-роботів LEGO Education, великий телевізор, дев’ять ноутбуків і комп’ютерних столів, спеціальний стіл з нішами для зберігання конструкторів і тренувальне поле для навчальних занять з робототехніки на загальну суму 657 тисяч грн.
Роботи вміють їздити, світитися, говорити. Це дуже надихає і мотивує дітей вивчати ці науки, опановувати робототехніку, і бути конкурентоспроможними в сучасному суспільстві. За цим майбутнє, – переконана Наталія Бімбірайте.
Постачальники вже передали все обладнання й меблі. І на 24 листопада заплановане урочисте відкриття STEM-класу.
Великобірківці мріяли про це відтоді, як відвідали заняття у віддаленій школі STEM-освіти на базі «Станції юних техніків» Тернополя у січні 2017 року. Тому громада теж активно долучається до облаштування класу. Приміщення причепурили, повісили на вікна новенькі жалюзі, зробили освітлення, встановили розетки, які будуть витримувати необхідне навантаження для комп’ютерів і роботів.
Там вже діти й дорослі в черзі стоять позайматися. Вони до тої мрії йшли довго, вивчали, де це, як це організувати, їздили на різні конкурси, – розповідає Наталія Бімбірайте.
Екскурсії як засіб інтеграції й перезавантаження
Одним з напрямів допомоги, закладеної в проєкті, є надання психосоціальної підтримки. Обираючи варіанти, активісти “Правового простору”, виявили: правові та психологічні консультації вже надають інші організації, тому шукали, чого саме не вистачає людям.
Ми розглядали варіанти проведення різних майстер-класів. Але коли їздили безпосередньо в кожен шелтер і спілкувалися з людьми, то в усіх місцях переважна більшість людей казали, що їм бракує екскурсій, – розповідає пані Наталія.
У процесі спілкування, вийшли на ідею проведення екскурсій у Карпатах. Усі переселенці – зі східних і південних областей, багато з них вперше опинилися на заході України. Чимало людей і взагалі ніколи не виїжджали за межі території проживання.
Що дуже важливо, ми вкладали в ці екскурсії такий інтеграційний елемент, щоб познайомити людей з традиціями Гуцульщини, зокрема й історії. І це інтеграційний і об’єднавчий момент, – наголошує Наталія Бімбірайте.
Пошуком та побудовою екскурсійного маршруту займався Роман Пілецький – регіональний координатор ІРЦ “Правовий простір” в Івано-Франківській області.
Щоб обрати туроператора, провели тендер. Протягом жовтня вдалося провести три екскурсії в Карпати для 116 переселенців, що мешкають на території Калуської громади й у Тернополі.
Маршрут прямував від місця, де вони проживають, у Яремче, до водоспаду Пробій, села Яблуниця, Полонини Перці. Побували й у парку-музеї карпатських мініатюр.
Постачальник екскурсійних послуг надав гарні великі автобуси, що окремо відзначали екскурсанти.
Враженнями від поїздки ділиться Ганна Романенко, яка переїхала до Калуша з окупованої Нової Каховки. Ганна двічі переселенка. До 2014 року мешкала у Харцизі Донецької області неподалік від Іловайська.
Мої батьки – пенсіонери, вони з нами подорожують всюди з 2014 року. Ми їх забрали з Нової Каховки, і мама, коли їхала, плакала, бо такі краєвиди, така краса й такі емоції. Дякую вам, що нас підтримуєте, даєте можливість це побачити, – говорить Ганна.
Наталя Бімбірайте зазначає: люди хочуть ще екскурсій, адже це допомагає їм перемикнутися з думок, на яких вони сконцентровані, на щось позитивне, тепле і легке на сприйняття. Як казали ті, хто побував на екскурсії в горах, їм просто дихати стало легше.
Не приховує захвату від екскурсії й Світлана з Чорнобаївки, яка потрапила до Карпат уперше.
Шалені емоції! Мені дуже подобаються Карпати. Хочу ще. Знаєте, які от плани після війни, приїхати на тиждень. Я дуже вдячна, що мене сюди привезли.
За словами пані Наталі, яка теж брала участь в одній із поїздок, і дорослі, і діти казали, що їм дуже бракує живого спілкування й можливості побачити такі приголомшливі краєвиди. Наталя Бімбірайте підкреслює, що переселенці не в змозі оплатити подібні екскурсії, адже для сім’ї це дорого. Сама вона переконана в тому, що природа лікує, а Карпати для українців – це місце сили.
Цей проєкт виконується ГО «ІРЦ «Правовий простір» у партнерстві з Аcted та фінансується Гуманітарним фондом для України.
Джерело: Вгору
