Екоцид як наслідок підриву Каховської ГЕС. Заповідник «Хортиця»

Підрив росіянами Каховської ГЕС спричинив серйозну катастрофу, масштаби якої ми, мабуть, до кінця ще не усвідомили. Знищення греблі призвело до затоплення або зневоднення значних територій, загибелі водних біоресурсів, забруднення довкілля. Це варварський злочин проти екології, наслідки його будуть відчуватися ще довгі роки. І він має визначену назву: ЕКОЦИД.

Українське законодавство визначає екоцид як «масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу» (стаття 441 Кримінального кодексу України).

Руйнування Каховської ГЕС у Міндовкіллі назвали найбільшим екоцидом з початку війни. OSINT-дослідники проєкту InformNapalm прирівняли екологічні та економічні наслідки руйнування гідроелектростанції до використання тактичної ядерної зброї 5-10 кілотонн.

Осягнути одразу всі проблеми, які виникли та виникають після трагедії на ГЕС, навряд чи вийде. Тож нумо розглядати їх частково. І розпочнемо з верхів’я водосховища в зоні міста Запоріжжя, заповідника «Хортиця» – найвіддаленішої від Каховської ГЕС постраждалої місцини.

Про екологічні втрати заповідника розповів виконувач обов’язків завідувача сектора охорони природи в Національному заповіднику «Хортиця» Михайло Муленко. 


Виконувач обов’язків завідувача сектора охорони природи у Національному заповіднику «Хортиця» Михайло Муленко.

До речі, він також вважає, що підрив окупантами Каховської ГЕС — це не що інше, як екоцид:

«Зруйновано дуже багато екосистем, зруйнована соціальна сфера. Ці проблеми, викликані саме руйнацією ГЕС, настільки об’ємні та різнопланові, що інакше ніж екоцидом не назвеш. Це спрямована техногенна катастрофа, яка призвела до величезних негативних наслідків».

Рівень води спадав зі швидкістю близько 10 сантиметрів на годину

Пан Михайло розповідає: на території заповідника розташована так звана Хортицька заплава – пониження рельєфу, в якому сформувалися заплавні озера, протоки, різноманітні водойми. Раніше, до епохи водосховища, ця територія під час водопілля періодично наповнювалася водою, а коли побудували водосховище, сформувалася заплава, де виникло цінне нерестовище, місце гніздування водоплавних птахів. І оскільки рівень заплави нижче греблі, після руйнування Каховської ГЕС 6 червня тут одразу почалося стрімке зниження рівня води.

«Вода спадала зі швидкістю близько 10 сантиметрів на годину. – згадує Михайло Муленко. – І така швидкість падіння рівня спостерігалася 5-6 днів. За три дні майже вся вода з цих водойм у річку витекла нижче за течією, можна сказати, у море. Видовище було жахливе – оголене дно, мертва рослинність, загиблі водні організми».

Під час існування Каховського водосховища загальна територія заплави складала близько 400-500 гектарів, водного плеса було, за різними даними, від 100 до 120 гектарів. Після руйнування ГЕС залишилися ізольованими водойми загальною площею близько 30 гектарів.


Упродовж перших 10 днів після руйнації дамби площа водного плеса заплави скоротилася на 70%. 

Єдиний позитив (якщо можна так назвати негативні прогнози, які не справдилися) – фактів задухи риби не було. За рахунок пологого рельєфу місцевості вода винесла з собою рибу.

«Цьому процесу після руйнації греблі передував майже такий самий, – уточнює науковець. – Починаючи з вересня 2022 року росіяни відкривали шандори на Каховській ГЕС і знижували рівень води у водосховищі. В нас також був спад рівня води, часткове оголене дно, задуха риби взимку. Але все відновилося під час водопілля. А після руйнації ГЕС ці водні екосистеми фактично втрачені».

Втрачена значна частина водно-болотних угідь, тисячі водних рослин загинули, птахи та тварини втратили території, на яких вони годувалися.


Значно змінилися умови існування тваринного населення, зокрема 59 видів птахів, життя яких безпосередньо пов’язане з водою.

Збитки заповідника – 1,5 млрд грн

У жовтні 2023 року т.в.о. гендиректора Національного заповідника «Хортиця» Світлана Охріменко озвучила попередню цифру втрат очолюваної нею установи — 1,5 млрд грн. Цифра вражає, але вона не остаточна.

За словами Михайла Муленка, дуже важко оцінити завдану шкоду, керуючись сучасним законодавством України. Навіть у світі немає методики для оцінки всіх збитків, завданих цією техногенною катастрофою. Тож щоб хоч якось підрахувати цінність втраченого, керувалися старим методичними рекомендаціями та 575-ою постановою Кабміну про нарахування шкоди й збитків, яка розповсюджується на браконьєрські дії, на порушення при будівництві, коли природні об’єкти знищуються злочинним шляхом.

«Ми подивилися цю постанову і прийшли до висновку, що можемо пройти територію і порахувати майже поштучно кожен кущик знищених рослин, кожного молюска, який загинув, кожну рибинку. У цій постанові є конкретно водна рослинність квіткова – вона коштує стільки-то гривень за одиницю. Є донна рослинність водна – вона обраховується за гектар. І ми, знаючи площу водойми, можемо порахувати збитки», – розповідає пан Михайло.

Результати того, що встигли порахувати, передали Обласній військовій адміністрації, Державній екологічній інспекції, екологічній прокуратурі. Подивившись збитки на місцевості, Державна екологічна інспекція обраховувала шкоду за методикою – 1,5 млрд грн.

Однак ця цифра значно занижена. Бо, по-перше, всю територію заплави дослідити не встигли через обмежений штат і стислі терміни. По-друге, наявними законодавчими актами не передбачені усі види завданої шкоди, тож рахували лише те, що було прописано, і багато втрат не увійшло до переліку. По-третє, еколог згадує і про «відтерміновану шкоду»:

«Частина водойм на час, коли ми робили ці обрахунки, ще існувала у вигляді «калюж». І рослини там ще якось існували. Але попереду було спекотне літо, досить посушлива осінь, і ці водойми висохли, бо немає сполучення з Дніпром, немає підземного живлення. Ці рослинки ще якось тримаються, але ми знаємо, що вони загинуть. Але порахувати їх як такі, що вже загинули, ми ще не можемо».

Ще один приклад відтермінованої шкоди – екосистеми, які були пов’язані з конкретним рівнем води, – це заплавний ліс, заплавні луки.

«Те, що вода пішла з озера – тільки один фактор. Змінилися умови зволоження, змінилися мікрокліматичні умови, змінилися рівні ґрунтових вод, доступність води для цих екосистем, і вони зараз перебувають в пригніченому стані, але як вони реагуватимуть далі, ми не знаємо. Якісь, може, не переживуть зиму, бо промерзання вологого ґрунту і сухого ґрунту різне. Щось вимерзне, щось загине. Тобто, це попередня шкода і вона, я вважаю, може буде фіксувати з великою-великою натяжкою лише половину від того, що втрачено насправді».

Оголилося набагато більше територій, ніж очікувалося

Михайло Муленко каже, що попри побоювання підриву ГЕС насправді ніхто не очікував таких масштабів руйнації. Однак на Хортиці розуміли, з чим можуть зіткнутися, коли сталося падіння рівня води взимку – тоді окупанти штучно знижували рівень води через відкриті шандори.

«Оскільки взимку в нас були факти задухи риби, ми готувалися, що будемо рятувати її, кудись вивозити, випускати, що будемо прокопувати канали, щоб швидше ця вода разом із рибою могла вийти в Дніпро. Як виявилося, грошей на канали не було ні в кого. На засіданні стосовно боротьби з задухою біоресурсів стало зрозуміло, що владі простіше виділити кошти на утилізацію дохлої риби, ніж завадити фактам її задухи. Але вода зійшла разом з рибою, це дуже позитивно».


Оголене дно Каховського водосховища на території заповідника «Хортиця» в червні 2023 р.

Коли фахівці ДСНС, обладміністрації, і університетські гідрологи, науковці прораховували можливі наслідки руйнації Каховської ГЕС, вони спиралися на те, що при заповненні водосховища в районі Запоріжжя рівень води піднявся лише на 1,5-2 метри. Те, що після будівництва Каховської ГЕС вище за течією Дніпро перегородили іншими ГЕС, до уваги не взяли. Дніпро не дає такого об’єму води, щоб наповнювати долину Дніпра нижче. Тож очікувалось падіння рівня води на 2 метри, а він впав на 5-6 метрів, і оголилося набагато більше територій, ніж очікувалося.

«Зараз рівень води в Дніпрі навколо Хортиці коливається в залежності від роботи ДніпроГЕСу, – пояснює еколог. – Якщо за часи роботи Каховської ГЕС коливання води були до пів метра на добу, то зараз можуть складати 2,5-3 метри. Це як на Темзі, як припливна-відливна активність. І це теж негативний вплив».

Природа не терпить порожнечі

На початку червня, коли після підриву Каховської ГЕС оголилося дно водосховища, науковці практично не мали надій, що хоч якась рослинність буде відновлюватися. Очікували, що звільнена від води територія перетвориться на пустелю (колишнє дно дійсно дуже швидко висохло та почало тріскатися), буде активно видуватися вітровою ерозією, формуватимуться піщані бурі. Про швидке відновлення взагалі мови не було, каже Михайло Муленко.

Однак вже наприкінці червня – на початку липня територія в межах Запоріжжя стала дуже швидко зеленіти, і науковцям спочатку було важко зрозуміти, що саме сходить. Ботаніки не мали впевненості, що це буде щось аборигенне і корисне. Побоювалися, що плодючий мул дасть життя рудеральним рослинам на кшталт амброзій, і нічим добрим це не закінчиться. Але виявилося, – ростуть верба і тополя.

«Зараз територія колишнього дна заплави майже повністю заросла вербою і тополею, – розповідає пан Михайло. – І висота цих пагонів зараз вище росту людини – 2,5-3 метрів. Це позитив. Природа не терпить порожнечі, і вона дуже швидко зайняла цю територію. Ніхто нічого там спеціально не засіював, і росло все дуже швидко».


Ділянки оголеного дна як в заплаві, так і на узбережжі, активно заростають здебільшого аборигенними видами рослин, серед яких переважають верби та тополі.

Науковець пояснює це тим, що перед руйнацією дамби, під час водопілля, родили саме верби та тополі. Пух дуже широко розповсюджувався по поверхні води, осів на дно, і все це не встигло згнити, і риби його не з’їли. А коли вода зійшла, все одразу почало проростати.

Відновлення водосховища – не менший злочин

Думка Михайла Муленка щодо відновлення Каховської ГЕС збігається з думкою багатьох екологів, біологів, фахівців з охорони природи: відбудовувати водосховище в тому об’ємі, яким воно було – це буде не менший злочин, аніж підрив гідроелектростанції російськими військовими.

Дуже швидке відновлення рослинності – це надзвичайний позитив. І якщо навіть сота частина цих дерев перезимує та виживе, то після відвоювання наших територій, на момент будівництва, тут виросте справжній ліс.

«В 1950-х роках там теж був ліс, але його випиляли перед наповненням водосховища. Це була колосальна робота, всесоюзне будівництво, тут працювали лісозаготівельні загони з усього колишнього Союзу, котрі пиляли оці вікові дерева, штабелювали та вивозили. Проте, за 5 років будівництва водосховища все випиляти й вивезти не встигли. Частина лісу опинилася на дні. І якщо ми зараз припустимо, що за тієї кількості верби, яка дуже швидко росте, якась її частина залишиться, то через 10 років це вже будуть досить міцні дерева. Пиляти їх – це шкода природі».

До того ж частина водосховища в межах Запорізької області, від Василівки до Нікополя на Дніпропетровщині, взагалі не мала проточного режиму і перетворювалася на болото.

«Там мілини, середня глибина 1,2-2 метри, територія органічно забруднена, засмічена нашими промгігантами, вона гнила, цвіла і не виконувала функції водосховища, які були в проєкті. Я вважаю, що відновлення водосховища у XXI столітті, м’яко кажучи, недоцільно. Є альтернативні проєкти, є проєкти будівництва мережі малих водосховищ або мережі ставків, з яких буде  водозабір для зрошення півдня, водойми охолоджувача для АЕС. Але не заповнення чаші об’ємом 18 кубічних кілометрів води, якою все одно ніхто не може користуватися, де витрата води на випаровування більша, ніж на водокористувачів».

І будемо сподіватися, що влада буде дослухатися до думки громадськості, до думки фахівців, і не завдасть чергового нищівного удару по природі.

Фото: Національний заповідник «Хортиця»

P.S. Проєкт “Громадські центри права в Україні” реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров’я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.

Джерело: Шерифи для нових громад

ГО “ІРЦ Правовий простір” надає різнопланову гуманітарну допомогу ВПО

Війна ламає долі людей і змінює їх життя. Десятки мільйонів українців вимушено покинули рідні домівки тільки з однією метою — врятувати себе, своїх рідних і близьких. Хтось опинився за кордоном, хтось знайшов прихисток в інших регіонах України. І їм доводиться жити зараз у новому статусі — статусі внутрішньо переміщеної особи, долати нові виклики.

Очевидно, що ВПО потребують значної підтримки суспільства. Тому громадська організація «ІРЦ Правовий простір» у партнерстві з Acted та за фінансової підтримки Гуманітарного фонду для України розпочали реалізацію проєкту, спрямовану на надання різнопланової гуманітарної допомоги ВПО.

«Наш проєкт почався у вересні і триватиме впродовж 6 місяців. Ми працюємо відразу у 6 населених пунктах України, а саме у місті Калуші, селі Мостище і селі Боднарів Івано-Франківської області, місті Тернопіль і смт Великі Бірки Тернопільської області, та у Хмельницькому. Отримувачами допомоги стали внутрішньо переміщені особи з вразливих категорій, які, власне, і проживають у цих громадах. Допомога спрямована насамперед на покращення якості життя людей, які вимушено покинули власні домівки», – каже директорка ІРЦ «Правовий простір» Наталя Бімбірайте.

Так завдяки проєкту у жовтні 82 вимушені переселенці у трьох місцях компактного проживання (шелтерах) Калуської громади отримати гігієнічні набори.

А двом шелтерам на безповоротній основі передали спортивний інвентар.

Жителі двох шелтерів отримали спортінвентар: стіл для настільного тенісу, ракетки, кульки, комплекти для бадмінтону, м’ячі футбольні, волейбольні, баскетбольні, скакалки, обручі, каремати.

«Ми отримали чудовий інвентар в спортзал. Наші діти настільки зраділи! Вони були просто в захваті. Та й ми, дорослі, теж задоволені. Я не можу своїх дітей додому загнати. Вони грають в настільний теніс, стрибають у спортзалі. Зараз на вулиці вже холодно, вже так не набігаєшся. А тут вони граються. Спортзал для них – це дозвілля. Це чудово. Дуже дякуємо за таку допомогу. Це дуже класно!», – не стримує своїх емоцій пані Світлана. 

В межах проєкту звертається увага на покращення психологічного та емоційного стану внутрішньо переміщених осіб. З цією метою у жовтні були організовані три екскурсії в Карпати, розраховані на 120 осіб.

Дві групи учасників екскурсії з Тернополя й Калуша біля парку-музею мініатюр (м. Яремче Івано-Франківської області, 28 жовтня 2023 року)

Вони відвідали водоспад Пробій, парк-музей мініатюр у місті Яремче та полонину Перці у селі Яблуниця.

Екскурсія в Карпати однозначно запам’ятається всім учасникам (м. Яремче Івано-Франківської області, 18 жовтня 2023 року)

Таким чином учасники мали змогу познайомитися ближче з культурою Прикарпаття та помилуватися чудовими краєвидами українських Карпат восени.

Поїздки однозначно стали успішними івентами, про що свідчать позитивні відгуки учасників.

Так своїми враженнями ділиться пані Ганна з Нової Каховки:

Ганна Романенко (ліворуч) і Наталя Бімбірайте (праворуч) під час екскурсі 28 жовтня, полонина Перці.

«Зараз такий час, що дуже радієш, коли тобі простягають руку допомоги. Тебе везуть, все організовують, розказують, показують. Ми поїхали на екскурсію разом з моїми батьками пенсіонерами та дітьми. Емоцій дуже багато, їх словами просто не передати. Тому дуже вдячна всім, що допомагаєте!»

Жінка разом зі своїми рідними двічі була змушена тікати від російської агресії: у 2014 році вони вимушено покинули власний дім у Донецькій області, а вже у 2022 році, переживши 59 днів в окупації у Новій Каховці на Херсонщині. Радіють що вдалося виїхати. Новою домівкою для Ганни та її рідних стало місто Калуш Івано-Франківської області. За її словами, допомогу від волонтерів та благодійників вони дуже цінують, оскільки розуміють, що вони не залишаються наодинці зі своїми проблемами.

За порівняно невеликий проміжок часу в межах проєкту вдалося допомогти вже значній кількості людей. Тому команда ГО «ІРЦ Правовий простір», натхненна отриманими результатами, продовжуватиме працювати і навіть втілювати мрії.

З першого листопада жителі прихистку “Теремок” у Калуші отримують гарячі обіди. Роман Пілецький праворуч на фото.

«З першого листопада ми почали надавати гарячі обіди для 51 бенефіціара у Тернополі та 82-х у трьох шелтерах Калуської громади. Доставка обідів  триватиме більше 60 днів. Також у планах на листопад укомплектування двох соціальних кімнат ІТ-обладнанням та меблями. Закупівля й передача шелтерам побутової техніки та кухонного інвентарю», – поділився планами на майбутнє регіональний координатор ІРЦ «Правовий простір» в Івано-Франківській області Роман Пілецький. 

Першу частину обладння для STEM класу вже передали до Центру позашкільної освіти Великобірківської громади

«Про повноцінний STEM клас тут мріяли вже кілька років. То ж непересічною подією для Великобірківської громади стане обладнання STEM класу за рахунок проєкту у місцевому Центрі позашкільної освіти, де діти зможуть вивчати науки, які у світі нині найбільше розвивають, це – інженерія математика, механіка і зможуть навчитися на практиці застосовувати нання. Перша частина обладнання вже доставлена. У листопаді очікуємо меблі й решту обладнання, а наприкінці місяця має відбутися урочисте відкриття. Діти вже не можуть дочекатися. Та й дорослим кортить позайматися робототехнікою», – ділиться емоціями регіональний координатор ІРЦ «Правовий простір» у Тернопільській області Сергій Ольшевський.

Проєктна команда ІРЦ “Правовий простір”. Зліва направо: волонтерка Мар’яна Пілецька, регіональний координатор в Івано-Франківській області Роман Пілецький, директорка Наталя Бімбірайте, регіональний координатор у Тернопільській області Сергій Ольшевський, волонтерка Галина Ольшевська

Впевнені, що разом з партнерами з ACTED та за фінансової підтримки Гуманітарного фонду для України вдасться втілити в життя ще не одну хорошу ініціативу.

*Цей проєкт виконується ГО «ІРЦ Правовий простір» у партнерстві з Acted та фінансується Гуманітарним фондом для України.

Фото: ГО «ІРЦ «Правовий простір»

Джерело: Громадський Простір

Гаряче харчування, екскурсії, засоби гігієни та ін. – від благодійників для ВПО

✅ВПО, які мешкають у шелтерах на території Калуської МТГ («Теремок», с. Мостище, с. Боднарів), отримують гуманітарну допомогу від ГО «ІРЦ Правовий простір». Людям надають гігієнічні набори, комплекти спортивних ігор для дітей, ІТ-обладнання та побутову техніку. В кожному пакеті наявні інформаційні бюлетні з координатами відповідних соціальних служб, куди слід звертатись за допомогою. Протягом двох місяців представники донорів привозитимуть у термосумках порції гарячого харчування для жителів прихистків.

📌 Також у рамках даного проєкту відбулися цікаві екскурсії у мальовничі Карпати. Внутрішньо переміщені особи відвідали парк-музей мініатюр у Яремчі, водоспад «Пробій» та Полонину Перці у Яблуниці.

💬За словами регіонального менеджера ГО «ІРЦ Правовий простір» по Івано-Франківській області Романа Пілецького, проєкт, наразі, розрахований на шість місяців. Проєкт виконується ГО «ІРЦ «Правовий простір» у партнерстві з Аcted та фінансується Гуманітарним фондом для України. #Калуська_ТГ_ВПО

#Медіацентр_КМГ

#https://www.facebook.com/actedukraine/

#UkraineHumanitarianFund

#ІРЦ_Правовий_простір ІРЦ Правовий простір

Управління ООН з координації гуманітарних справ / OCHA Ukraine

Acted Ukraine

Джерело: Калуська міська рада

Допомога для Херсонщини від Почесного консульства Литовської Республіки в м.Тернопіль

У червні отримали для Херсонщини від Почесного консульства Литовської Республіки в м.Тернопіль:

  • антисептичні серветки
  • нагрівачі дизельні (теплові гармати)
  • генератори
  • котушки-подовжувачі
  • кейс-аптечки
  • каністри пластикові
  • ліхтарі-повербанки Marelo
  • підсумки для аптечки
  • продукти
  • медикаменти та перев’язочні матеріали.

Допомога вже доставлена на Херсонщину до селища Антонівка, Тягинської громади, с. Новодмитрівка Білозерської громади Антонина Чередник та м. Херсона.

Херсонців тягне додому

Хтось повертається у снах і мріях. Хтось збирає допомогу. Хтось повертається, щоб доставити її людям.
ІРЦ Правовий простір доставляє на Херсонщину чергову партію гуманітарної допомоги – одяг, ковдри, засоби гігієни, харчування, комп’ютери дітям для навчання, а ще автівку для потреб Тягинської громади.
Допомога збирається українською громадою в Італіі, литовською ГО «Допомога півдню України»? AID for Southern Ukraine, немайдужими людьми світу.
Наближаємо Перемогу разом!

Насіння Перемоги: як херсонці допомагають одне одному

Херсонців тягне додому. Хтось повертається у снах і мріях. Хтось збирає допомогу. Хтось повертається, щоб доставити її людям. ІРЦ «Правовий простір» доставляє на Херсонщину чергову партію гуманітарної допомоги – одяг, ковдри, засоби гігієни, харчування, комп’ютери дітям для навчання, а ще автівку для потреб Тягинської громади.
Допомога збирається українською громадою в Італіі, литовською ГО «Допомога півдню України», немайдужими людьми світу. Наближаємо Перемогу разом!

МОРТАРА-ТЕРНОПІЛЬ-ХЕРСОНЩИНА

Останні дні березня видалися насиченими аж через край, в доброму сенсі. Необхідна допомога надійшла неочікувано. І дуже цінно, що ця допомога – цілих 7 тонн одягу, взуття, продуктів, гігієни від земляків з Італії – української громади міста Мортара! За що ми щиро вдячні координаторкам Ользі Максимів та Олені Гусаровій!

А почалася ця історія з відомої на Херсонщині волонтерки Наталі Бреус, яка хоч і вимушена бути далеко від рідного міста, та вона на відстані вміє творити дива. Цього разу Наталя нас вчасно зкомунікувала.

Вся допомога призначена жителям Херсона й громад Херсонщини, куди вже повертаються люди.

А далі довелося долати виклики. Треба дуже швидко знайти в Тернополі приміщення, яке б вмістило увесь вантаж. І людей, які би швидко розвантажили фуру. На прохання про допомогу одразу відгукнувся Почесний консул Литви в Тернополі Ярослав Візняк, який разом зі співробітниками Тернопільської міської ради почали шукати варіанти. За що ми невимовно вдячні! Й вдячні особисто Ігорю Токарчуку з міської ради, що підключився до пошуків просторого і надійного приміщення, до якого могла би під’їхати 20-тонна вантажівка. Менш ніж за день свій склад у безкоштовне користування надав тернополянин Ігор Гірчак.

Знайти добровольців для розвантаження теж було доволі складно, ми не місцеві. Та й тут на допомогу прийшли херсонці – Олександр Кобець і Тетяна Шкодівська. Коли я звернулася до Сашка й Тетяни пізно ввечері у п’ятницю, вони сказали: «Ми Вас не покинемо, щось вигадаємо». І разом із водієм Сергієм Ольшевським домовились з військовими, які підставили плече.

Дякуємо також нашим волонтерам – Олені й Віктору Тарасенкам!

За оперативну й креативну подачу цієї історії красно дякуємо нашим давнім надійним партнерам – Центр культурного розвитку “Тотем” / Centre of cultural development “Totem”!

Щиро дякуємо всім, хто долучився до збору й отримання цієї допомоги! Разом нам вдалося в рекордно короткий термін виконати це завдання!

Наступного дня перша частина вантажу поїхала до Великої Олександрівки, до якої повертається все більше людей.

Nissan Terrano

Ми терпляче чекали як проявить себе цей литовський “коник” в бойових умовах на Донбасі. Сьогодні отримали довгоочікувану вісточку.
Наприкінці 2022 року ІРЦ «Правовий простір» передав позашляховик Nissan Terrano військовій частині, яка визволяла Херсонщину, а нині боронить Донбас. Там служать і херсонці.
Ще навесні 2022-го наші литовські партнери – громадська організація AID for Southern Ukraine (українською «Допомога Півдню України»)почали збирати й передавати нам допомогу. Великий попит тоді був й лишається на позашляховики. 
І ось ще одна автівка приїхала з Литви в гарячу точку та наближає нашу перемогу!
Щиро дякуємо нашим литовським друзям і партнерам, всім, хто пожертвував кошти, час і зусилля, особливо Viktorija Gorbatenko Laurynas Maksvytis Vytenis Daubaras !
Щиро дякуємо литовському волонтеру Giedrius Latakas і всій команді, які організували доставку кількох автівок разом з нашою до польсько-українського кордону.
Дякуємо невтомним херсонським волонтерам Тетяні Шкодівській, Марині Єлисеєвій, Олені Шкодівській, Сергію Пучкову, Олені Тарасенко, які доставили авто в Україну й передали ЗСУ.
Автівка вже пройшла випробування на витривалість по бездоріжжю.
Слава Україні!
Už mūsų ir jūsų laisvę!

THE HISTORICAL AND CULTURAL HERITAGE OF THE GRAND DUCHY OF LITHUANIA IN THE SOUTH OF UKRAINE: TYAHIN FORTRESS

At the end of 2022, the scientific journal “Archaeology of Lithuania, Vol. 48” of the Institute of History of Lithuania (Lietuvos istorijos institutas) was published in Vilnius, which included an article authored by senior researcher at the Institute of Archeology of the National Academy of Ukraine Svitlana Bilyaeva and the director IRC “Legal space” by Natalie Danute Bimbiraite, p. 285-310

The article is devoted to the results of the research of the fortress Tyagin, built by the Lithuanian Grand Duke Vytautas on the territory of the island Bolshoye Gorodishche in the late 14th to early 15th century. The archaeological materials provided valuable information about the syncretism of the complex of monuments on the island, the typology, layout and size of the fortress. It was one of the earliest stone castle-type fortresses on the northern Black Sea coast, a part of the defensive line of the southern borders of the Grand Duchy of Lithuania. The fortress’ defensive system included a synthesis of defensive architectural elements, ranging from timber-engineered structures known from Old Russian times to stone walls and buttresses of a new level of fortification in Europe. The fortress was armed with artillery and edged weapons, the main type being crossbows, which were widespread in Lithuania. The fortress of Tyagin was situated at the crossroads of trade routes between the East and the West, at the crossroads of the custom. The artifacts testify to the presence of Lithuanian cultural objects, Genoese influence, contact with Crimea, and trade and economic relations with Poland. The monument is an integral part of the cultural heritage of Lithuania and Ukraine. 

Download>>>

Артист-ток про хроніки вишиванки (15.01.2023)

Шоста подія проєкту Weaving – артист-ток про Хроніки вишиванки від ГО Центр культурного розвитку «Тотем» з Херсону.

15 січня о 18:00 у Львівському Муніципальному Мистецькому Центрі (вулиця Стефаника, 11) відбудеться зустріч з кураторкою проєкту Оленою Афанасьєвою, авторкою «Хронік вишиванки» Інною Микуцькою, правозахисницею Наталею Бімбірайте, куратором проєкту Weaving Антоном Ткаченком.

Інна Микуцька – авторка «Хронік вишиванки». Про життя в окупованому Херсоні з першого до останнього дня. Про атмосферу, настрої, про щоденне очікування ЗСУ – і про надію, адже майже кожен допис у щоденнику закінчувався словами: «Пам’ятайте, що в мене немає іншої реальності, окрім тієї, у якій Україна перемогла і Херсон звільнено».

Олена Афанасьєва – кураторка, голова ГО Центр культурного розвитку «Тотем». Про трансформацію культурних практик з 24 лютого 2022 і про те, як у проєктах, створених під час війни, побачити майбутнє.

Наталя Бімбірайте, правозахисниця і громадська лідерка, яка представляє одразу дві організації – «Культурний центр Україна-Литва» і «Інформаційний ресурсний центр «Правовий простір». Про документування військових злочинів росії й про те, чому потужний спротив Херсона став не тільки шоком для окупантів, але й відкриттям для України.

Антон Ткаченко – художник, куратор, співзасновник Гаражу 127. Про проєкт Weaving, самоорганізацію в мистецтві, Гараж 127 та релокацію.

Фінансування здійснюється зі Стабілізаційного фонду культури та освіти 2022 Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut.

Джерело: Львівський муніципальний мистецький центр