На зустріч в Генічеську прийшло кілька сімейних пар, кілька людей, які приїхали з фронту у відпустку, дружини і бабусі хлопців, які воюють в АТО, чиновники, які керують у районі роботу з учасниками бойових дій і волонтери. Конференц-зал в управлінні освіти був переповнений.
Заняття розпочав отець Андрій Калита, – військовий капелан, керівник Центру духовного розвитку “Джерело життя”. І коли він говорив, як події на війні “наздоганяють” бійців у мирному житті, він навів приклад з власного досвіду. В юності отець Андрій мріяв зробити військову кар’єру, пішов служити. Під час однієї з операцій йому з побратимами довелося звільняти заручників. В оптичний приціл вони бачили, що відбувалося в будівлі. Один із злочинців підніс ножа до горла дитини. А наказ стріляти все не надходив. Тоді бійці самі прийняли рішення почати операцію. Хлопчика вони врятували, заручників звільнили, але тим самим видали себе. І один із бійців, кращий друг Андрія Калити, був важко поранений. По рації запросили у командування вертоліт. Але у відповідь почули: “А в вашому районі” вертушок “немає”. Він сім кілометрів ніс раненого, але хлопець до медчастини не дожив. І Андрій, як тільки прибув до підрозділу, пішов до командира і “набив йому пику”. На цьому його військова кар’єра закінчилася. Але найтяжче було потім, – коли він знову в думках “прокручував” загибель товариша, придумував, як його можна було врятувати, і страждав.
І під час цієї розповіді один із демобілізованих бійців, який сидів поруч, спочатку легенько почав похитувати головою в знак згоди, потім – схилився, закрив обличчя зажатим у долоні зошитом, і з кожним словом священика кивав все сильніше, а по щоках – покотилися сльози …
Учасники семінару дивляться фільм “Most”. Фото Наталі Бімбірайте, ІРЦ “Правовий просітр”
«Спалити свій біль»
А коли учасникам показали короткометражку “Most” (Міст) – сліз вже ніхто не міг стримати. Дехто просто не витримував, відвертався від екрану…
Семінари проходили й раніше, в інших районах області. Але в Генічеську цей фільм показували вперше. Як пояснив отець Андрій – чекали дозволу на покази від власників авторських прав. Вони, отримавши лист-запит, дуже здивувалися: на відміну від інших країн, в Україні ще ніхто, з 2003 року, не запитував дозволу на використання авторських прав, хоча їм добре відомо, що “Most” часто показують, і він давно вже “гуляє “по Інтернету. Тому щиро подякували організаторам семінару, з радістю дали дозвіл на такі покази.
Фільм невеликий, всього кілька хвилин, але за цей час, він буквально “вивертає душу”. Це дійсно неймовірно боляче, зробити такий вибір, який робив головний герой: врятувати сотні людей – ціною загибелі своєї дитини. І пройшовши через глибоке горе, він зміг прийняти, що жертва була не марною.
Потім кожен учасник зустрічі малював на папері свій власний біль, стискав і спалював. І така, здавалося б, проста вправа, – і справді заспокоює страждаюче серце, і легше стає дихати, і світ стає яскравішим. І, як говорить отець Андрій, – тільки так, переживши гнів і неприйняття події, через біль і розчарування, ми підходимо до початку нового життя. Легкої “лазівки”, обхідного шляху немає. Щоб йти далі, треба це пережити. Питання тільки в тому, зламає тебе горе, або ти піднімешся вище.
А перед другою частиною семінару, юридичною, до Андрія Калити підійшов керівник громадської організації “Волонтер” Юрій Шкаліков. Він попросив допомогти дружині одного бійця. Йому залишилося служити два тижні, але в неї нерви вже на межі, не витримує напруги, намагалася руки на себе накласти. І не зупиняє навіть материнський інстинкт, а у неї – двоє маленьких діток.
Підходили до військового капелана й бійці, давали йому свій номер телефону: “Отець Андрій, зателефонуйте мені” …
Все в твоїх руках
А друга частина семінару, яку вів юрист Інформаційного ресурсного центру “Правовий простір” Володимир Орловський, почалася … з криків. Потім, уже після зустрічі, організатори розповіли “Вгору”, що куди б вони не приїхали – всюди ця частина так і починається. І це нормально, людям треба висловити, викричати наболіле: занадто багато наша держава і чиновники наобіцяли бійцям АТО і їх сім’ям, а по суті – свої обіцянки не виконують. А якщо і виконують, то з величезною “пробуксовкою”. І щоб змусити працювати “ржаві шестерінки”, є два варіанти. Один, який виношують доведені бюрократією до крайності бійці: “постріляти всіх”, і інший, цивілізований – за допомогою громадських організацій, за допомогою юристів. Аж до того, що професійний юрист, сидячи в кабінеті, і зробивши всього декілька дзвінків, може припинити переслідування бійця начальником частини (про один такий випадок “Вгору” розповідала, коли керівництво військової частини намагалося викрасти з “швидкої” потерпілого хлопця – щоб “зам’яти” подію).
Що цікаво, коли бійці і їх рідні почали скаржитися на владу, що держслужбовці їх часто просто “футболять”, – встала одна з чиновниць і спочатку, навпаки, почала доповідати, як багато вони для них роблять. Їй, звичайно, «не свистіли», але показовим є той факт, що Генічеська громадська організація “Волонтер” вийшла зі складу районного Центру допомоги учасникам АТО. Як пояснив керівник організації Юрій Шкаліков, влада тільки обіцяє сприяти, а на ділі – “обклали своїми паперами і наказами”. А останньою краплею такого “сприяння” стало те, що під загрозою опинилося проведення психолого-правового семінару. Для нього спочатку виділили зал в адміністрації. Про місце зустрічі домовлялися заздалегідь, повідомили і організатором, і учасникам. А напередодні раптом поставили перед фактом: шукайте інше місце, нам цей зал потрібний для нашого заходу … Добре, що виявився вільним зал в управлінні освіти.
А такі семінари, як додав Юрій Шкаліков – це не “галочка для звіту”, – ці зустрічі вкрай потрібні. І, головне, бійці і їх рідні відчули, що є люди, які не просто говорять, а реально допомагають.
Крапля в морі
Всього, в рамках програми “Сприяння соціальної адаптації учасників АТО і їх сім’ям шляхом надання психологічної та юридичної допомоги”, яка реалізується за підтримки Міжнародного Фонду “Відродження”, заплановано 10 виїздів мобільної групи в райони області. Більшу частину районів вже об’їздили. На кожну зустріч приходить близько 30 осіб. Здавалося б, – багато. Але це, як кажуть організатори, – «крапля в морі». Адже у нас в області вже близько 5 тис. демобілізованих. А якщо порахувати їх дружин, батьків, які також переживають разом з ними, – то це ще до 20 тисяч.
Правову допомогу можна отримати через гарячу лінію “Правового простору” з Пн.-Пт. з 10 до 18 години: 093-14-77-303, 099-46-83-848. Прийом юриста по понеділках: з 10 до 15 години за адресою: Херсон, вул. Фрунзе 2, оф. 6.
Відвідувач порталу «Правовий простір» можуть поставити питання юристу в розділі “Консультація юриста впродовж 24 години” Або звернутися за допомогою до юристів Мережі Центрів правової інформації та консультацій у чат, написавши питання у віконці (ONLINE – знаходиться в правому нижньому кутку нашого сайту. Графік роботи: Пн.-Пт. з 10 до 16 години).
Мережа центрів правової інформації та консультації надає безоплатну первинну правову допомогу, включає 25 громадських організацій в 17 областях України.
Отець Андрій приймає в будні дні: Херсон, вул. Перекопська, 3, телефон: 050-418-10-01.
Автор: Ірина Ухваріна, газета “Вгору”
Джерело: Громадський Простір
