Його створили до Дня пам’яті жертв комуністичного терору і масової депортації у Литві.
«Кажуть, історія розвивається по спіралі, а кожне життя – це мікрокосм, маленька галактика з-поміж тисяч інших. Життя людей переплітаються, складаються в мозаїку. Ця мозаїка опиняється під ногами. Люди затопчуть і забудуть. Час знищить імена і крихкі сліди. Час – пісок, що сиплеться в наших внутрішніх годинниках лише вниз, ніколи вгору. Але ми все одно піднімаємо голову. З колодязя вежі дивимося в небо, слухаємо землю під ногами – і чуємо ці життя тихим шелестінням піску. Все по спіралі…»
Так описала свої емоції і ідею створення 13 червня нового лендарту в розташованій у Веселому Бериславського району (Новокаховська ОТГ) вежі Вітовта керівниця херсонського Центру культурного розвитку «Тотем», кураторка мистецьких проєктів Олена Афанасьєва.
На його створення її надихнула голова культурного центру Україна-Литва Наталія Бімбірайте. Приурочили ж це до Дня скорботи і надії, яке відзначається в Литві 14 червня. Цього дня в усіх країнах Балтії згадують жертв комуністичного терору і масової депортації, які почалися після російської окупації Литви, Латвії і Естонії у 1941 році.
– Це пам’ятний день для всіх литовців. Адже в ніч на 14 червня 1941 року відбулась перша хвиля депортацій. Такий злочин проти людства на території країн Балтії, західної України, Білорусі і Молдови радянська влада вчинила ще до того, як Гітлер напав на СРСР. Наша литовська діаспора не могла не згадати цю дату і ми вирішили зробити якусь добру справу біля вежі Вітовта, яка об’єднує історію українського і литовського народів, – розповіла Наталія Бімбірайте.
Спочатку вирішили встановити охоронні межі навколо вежі, відповідно до затвердженого нещодавно рішення Мінкульту. Та зрештою запропонували створити лендарт Олені Афанасьєвій, яка в 2017 році вже створювала на прилеглій до башти території щось подібне.
– На минулому тижні ми за допомогою волонтерів оновили на вежі прапори, прибрали навколишню територію від сміття. А напередодні Дня скорботи і надії до вежі з’їхалася наша діаспора і друзі. Та цього разу Олена Афанасьєва запропонувала не оновлювати старий лендарт, а створити новий. Тим більше, що подібні об’єкти не створюються навічно. Вони, як і всі лендарти уходять у землю, – сказала Наталія Бімбірайте.
За її словами, під час перебування біля вежі Вітовта до них під’їжджало багато туристів з різних регіонів України. Усім було цікаво подивитися на цю башту і розпитати історію її створення.
– Сподіваюся, карантинні обмеження скасовуватимуть і надалі й наприкінці літа ми зможемо прийняти біля вежі делегацію з Литви. Також серед наших планів – продовжити археологічну експедицію в Тягинці, – доповнила Наталія Бімбірайте.
Нагадаємо, що довгий час вежа Вітовта вважалась пам’яткою архітектури обласного значення ХІХ століття. Але після проведення у 2018 році перших археологічних розкопок археологи зуміли довести, що вежу збудували задовго до часів князя Трубецького. Попередньо датою її створення називають кінець XIV- початок XVI століття. А це зайвий раз свідчить про те, що нинішня територія Бериславського району, як і всього українського півдня була заселена задовго до часів російської імператриці Єкатєріни ІІ, що повністю суперечить усталеній радянській та російській історіографії.
Джерело: ЄВРОПРОСТІР
