Платформи «Діалогу безпеки» працюють вже у сімох областях

Платформи «Діалогу безпеки» працюють вже у сімох областях

Ірина Ухваріна

В Україні продовжуються реформи, приймаються нові нормативно-правові акти, впроваджуються сучасні процедури, які мають на меті, зокрема, посилення безпеки держави та створення комфортного середовища для кожного громадянина. Проте під час реформування різних галузей, з’явилися “невраховані” прогалини.

Text f

В Україні продовжуються реформи, приймаються нові нормативно-правові акти, впроваджуються сучасні процедури, які мають на меті, зокрема, посилення безпеки держави та створення комфортного середовища для кожного громадянина. Проте під час реформування різних галузей, з’явилися “невраховані” прогалини. 

Фото зі сторінки Експертного центру з прав людини у Фейсбуці

Херсонський “Діалог безпеки” з менеджеркою з комунікацій Експертного центру з прав людини Юлією Голодніковою говорили про виклики, з якими стикаються громади на шляху створення безпечного середовища, обмінювалися досвідом та розглядали можливості для партнерства.

Це стосується, наприклад, паралельної реформи силових структур та медичної галузі. 

Для прикладу візьмемо доволі поширену ситуацію: патрульна поліція зупинила автівку, яка “виписувала по дорозі кренделі” та могла спричинити небезпечну ситуацію для інших учасників руху. Правоохоронці запідозрили, що водій у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння. Однак той стверджує, що просто оминав ями та вибоїни, тому й вихляв. Чоловік погоджується на проходження медичної експертизи, бо інакше, за законодавством,  суд “автоматично” призначить йому 17 тисяч гривень штрафу із позбавленням водійських прав на рік. Але хто має платити за проведення аналізів? Водій, чи поліція? Також є інший аспект – черги до відповідного кабінету. Чи мають правоохоронці разом із потенційним правопорушником чекати, поки пройдуть всі попередні пацієнти, чи можуть заходити позачергово?  

А якщо водій збирався у далеку подорож, поспішав, наприклад, до аеропорту, та через проходження медичної перевірки, не встиг на літак. Хто компенсує кошти за його “прострочені” квитки? 

Крім того, відповідно до інструкції, якою керуються правоохоронні органи, освідування має відбуватися лабораторно. Утім, на практиці частіше використовують тести, бо у багатьох закладах охорони здоров’я, яким надано право на проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи інших видів сп’яніння, – відсутні спеціальні технічні засоби. В результаті така ситуація є підставою для скасування судами протоколів про порушення. 

Отже, начебто таке просте завдання, як притягнення п’яного водія до відповідальності,  патрульним виконати зовсім не просто. А законослухняним водіям, яких неправомірно запідозрили у зловживанні, захистити свої права – ще складніше. 

Ці нюанси нерідко стають приводами для конфліктів між правоохоронцями, доставленими до лікарні водіями, медиками та іншими клієнтами закладу. 

І це – лише один з прикладів, де не врегульовано дуже багато питань. Деякі з них мають бути врегульованими на рівні держави, інші – на рівні співпраці різних відомств, чи на рівні місцевих органів самоврядування. 

Але, як зазначають аналітики громадської організації Експертний центр з прав людини, в державі відсутня практика прямої взаємодії державних правових інститутів (зокрема обласних управлінь дотримання прав людини Національної поліції України, управлінь служби безпеки, патрульної поліції, військової служби правопорядку в Збройних Силах України, міграційної служби, регіональних центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, прикордонників тощо) між собою та з громадськістю у напрямку забезпечення дотримання прав людини на місцевому рівні. Деякі інститути відверто самоізолюються від інших і не бажають прямого контакту. Такий характер спілкування заважає швидкому реагуванню на порушення прав людини й не дозволяє ефективно реагувати на системні проблеми у діяльності тих інституцій.

Саме для налагодження комунікації між силовими структурами, іншими державними установами, громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування задля спільного вирішення проблемних питань і були створені платформи «Діалог безпеки».

Цю ініціативу започаткували чотири громадські організації: Freedom House Ukraine, Експертний центр з прав людини, Восток SOS, Український інститут з прав людини. Наразі регіональні філії працюють у Херсонській, Луганській,  Хмельницькій, Донецькій,  Дніпропетровській, Рівненській,  Житомирській областях.

На чергове засідання херсонської регіональної платформи була запрошена й команда проєкту “Шерифи для нових громад”. Як зазначив один з учасників “Діалогу безпеки”, координатор херсонського офісу громадської організації “КримSOS” Олексій Тільненко, залучення членів громади до забезпечення правопорядку і до співпраці з поліцією – вкрай необхідне:

  • Об’єктивно, серед громадських організацій нашого регіону практично відсутня така довготривала системна робота по якомусь одному напрямку. “Шерифи” цікаві ще й тим, що “втягують” місцеве населення у вирішення місцевих проблем. Це, по-перше. А по-друге, питання безпеки, з моєї точки зору, одні з найскладніших у вирішенні. Бо тут дуже багато залежить від довіри. А у нас в суспільстві, на жаль, дуже довгий час культивували недовіру до правосуддя в принципі, до системи правоохоронних органів і до державної функції забезпечення порядку тощо.

Підсумовуючи коротко досвід, яким поділилися учасники зустрічі, менеджерка з комунікації Експертного центру з прав людини Юлія Голоднікова тезисно перелічила наступні потреби суспільства та виклики у сфері безпеки:

  • державні структури, які виконують функції превенції у сфері правопорядку не можуть ефективно виконувати свої повноваження без співпраці з громадськими інституціями, але цей механізм на рівні держави обмежений співпрацею лише з членами громадських формувань;
  • Україні потрібен “інститут шерифів” – місцевих цивільних помічників правоохоронних органів, яким громада довіряє, тобто не лише членів громадських формувань. Мова про індивідуальну офіційну форму співпраці населення з поліцією; 
  • громада чекає, поліцейський чекає – проблема комунікації;
  • беззахисність співробітників поліції та військових з точки зору обов’язку виконувати накази керівництва, навіть якщо ті суперечать “здоровому глузду” та законодавству, низька заробітна плата, понаднормова робота, соціальна незахищеність (ця інформація підтверджена анонімними опитуваннями й значно впливає на сприйняття співробітниками силових структур важливості своєї роботи, гідності професії, і розуміння, кого ж їм потрібно захищати);
  • “немає інфраструктури, немає прав людини” – неможливо дотримуватися прав людини, якщо не створена інфраструктура для їх дотримання (наприклад, ті ж пандуси для людей, які змушені пересуватися на візках; аптечки, які мають бути забезпечені державою для домедичної допомоги, а не поліцейські наповнювати їх за власний кошт);
  • краще не “гасити пожежі”, а попередити їх – на жаль, державні органи та громадськість досі вимушені терміново реагувати на кричущі ситуації, яких  можна було б уникнути, усунувши прогалини законодавства/процедур тощо.        

І пообіцяла, що ЕЦПЛ розробить та направить рекомендації до відповідних установ для вирішення цих проблемних питань. 

До речі, за результатами обговорення на попередніх засіданнях регіональних платформ “Діалогу безпеки”системних прогалин, які створюють умови для порушення прав людини та заважають силовим структурам якісно виконувати обов’язки, аналітики ЕЦПЛ вже підготували відповідні рекомендації з описом проблем та наведеними фактами, та направили їх до відповідальних служб. Зокрема, 2 вересня цього року надіслали листи до:

  • Міністра охорони здоров’я України Віктора Ляшка з проханням, цитуємо: “сприяти в налагодженні дієвої системи огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів та оформлення результатів такого огляду як в межах вказаних вище пілотних областей (тобто областей, де вже працює платформа “Діалог безпеки” – прим.авт.), так і на території усієї держави, розширенні кількості відповідних закладів охорони здоров’я, де можна проводити таку процедуру та напрацювання шляхів до усунення неузгодженості у законодавстві”.  
  • Голови Національної поліції України Ігоря Клименка: “звернутись до Міністерства охорони здоров’я з метою створення дієвої системи огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів та оформлення результатів такого огляду як в межах вказаних вище пілотних областей, так і на території усієї держави, збільшення кількості відповідних закладів охорони здоров’я, де можна проводити таку процедуру та напрацювання шляхів до усунення неузгодженості у законодавстві”.
  • Тимчасово виконуючого обов’язки начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України Володимира Гуцоли: “при формуванні бюджетного запиту на наступні періоди діяльності, вивчити та врахувати потребу Вашої служби у проведенні закупівель додаткового обладнання для проведення працівниками Військової служби правопорядку у Збройних Силах України зазначених оглядів, а також провести сертифікацію устаткування, яке буде у використанні.  

Також, експерти ЕЦПЛ направили у квітні цього року пропозиції щодо внесення змін до статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (Затримання уповноваженою службовою особою) голові комітету з питань правоохоронної діяльності Верховної Ради України Денису Монастирському. 

Всі ці вище перераховані пропозиції перебувають на розгляді відповідальних інстанцій.

Публікація підготовлена в рамках спільного проєкту Благодійної організацієї “Фонд милосердя та здоров’я” та ГО “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його автору і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *